ВИСТАВКА. 165 років тому в Галичині скасували панщину. Тоді ця українська земля перебувала під пануванням Австро-Угорської імперії. 17 квітня 1848 року цісар Фердинанд І підписав патент (указ) «Про знесення всякої роботизни й інших підданих повинностей у Галичині та Володимирщині», за яким з 15 травня того ж року галицьке селянство позбувалося принизливого кріпацтва. Українським селянам імператорський документ зачитали на Великдень. Це був добрий та очікуваний століттями подарунок. Історія стверджує, що галичани позбулися панщини на п’ять місяців швидше, ніж інші провінції монархії.

Цій пам’ятній та епохальній події в Державному архіві Тернопільської області присвятили виставку «Весна народів». Власне, з хронологією подій революцій 1848–1849 року в європейських країнах зокрема і в тодішній Австро-Угорській імперії, що панувала також на галицьких землях, ознайомлює перший розділ експозиції. Тогочасні події, безперечно, знайшли яскраве висвітлення у різних виданнях — газетах, книжках. Зацікавлення відвідувачі виставки, серед іншого, виявляють до збірника законодавчих актів за 1848 рік, який видали у Львівській друкарні. Саме на його сторінках і можна прочитати текст цісарського указу про скасування панщини.

Цілий розділ виставки відвели документам, в яких йдеться про відзначення на Тернопільщині аж до 1939 року дня «знесення панщини», або як ще його називали «Свята свободи». Під час таких заходів у краї відбувалися віча, у церквах відправляли Службу Божу, а також панахиди за померлими у часи кріпацтва.

Були не лише «Свята свободи», а ще й «Хрести свободи». Їх чи не в кожному галицькому селі на дорогах і роздоріжжях споруджували на честь скасування панщини. Як випливає з архівних документів, які репрезентують на виставці, в 30-х роках ХХ ст. польська влада ставилися до таких хрестів негативно. Ось, скажімо, скарга громади с. Серединці до уряду Тернопільського воєводства про наругу над подібним пам’ятним знаком. Інший документ свідчить: 1933 року поліція побила селян, які прикрашали кам’яний хрест у селі Сущин.

Більшовики, які прийшли в Галичину 1939 року, «Хрести свободи» знищували. Щоправда, в деяких населених пунктах області такі скульптурні композиції вдалося зберегти або відновити вже за часів незалежності України. Буваючи в журналістських відрядженнях, цікавлюся почасти й історією хрестів «на пам’ять даної свободи», як вибито, до прикладу, на постаменті в селі Вікно Гусятинського району.

Цікаво, що здебільшого біля хрестів, приурочених «знесенню панщини», висаджували липи, тому ще називали їх «Вічними липами». У селі Кудринці, що в Борщівському районі, й донині зберігся хрест на честь скасування кріпацтва. Щоправда, його прикриває розлога стара тополя. Крім того, 1890 року тут обабіч центральної дороги постали одразу ще три хрести. У п’ятдесятих роках минулого століття радянська влада їх знищила. Відновили ж цей пам’ятний знак місцеві жителі 1990 року на честь прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України. Тепер їм справді випало бути «Хрестами свободи» й символізувати скинення Україною довговічного поневолення та здобуття незалежності.

Хрест на честь скасування панщини у с. Вікно Гусятинського району. Фото автора

А ось Тростянець Бережанського району, мабуть, як не одне село, багатий саме на хрести. Їх тут поставлено з-понад десяток: і на честь скасування панщини 1848 року в Галичині, і тверезості, і на місці загибелі вояків УПА та боїв повстанців із супротивником...

Принагідно зазначимо, що, на жаль, не на всіх теренах сучасної Тернопільщини 1848 року скасували панщину. Волинська її частина входила тоді до складу Російської імперії, де, як знаємо, кріпосне право відмінили аж 1861 року. Тож окремий розділ виставки «Весна народів» тернопільські архіваріуси присвятили висвітленню подій на Кременеччині.