Самець малого веретенника, відомий вченим як 4BBRW, встановив новий рекорд безперервного перельоту для птахів. Він подолав майже 12 200 кілометрів над Тихим океаном під час міграції з Аляски до Нової Зеландії. Як повідомляє The Guardian, подорож зайняла у птаха 11 діб. Попередній рекорд належав іншому представнику цього ж виду – самці E7, яка в 2007 році пролетіла без єдиної зупинки 11 680 кілометрів.
Ці птахи гніздиться в тундрі від Лапландії до Аляски. Деякі популяції відлітають з Аляски на зиму в Нову Зеландію. Одні зграї рухаються уздовж узбережжя Тихого океану і можуть відпочивати в дорозі, а інші летять через океан без зупинок. Перед початком міграції малі веретенники накопичують жир (до 55% маси тіла) і позбавляються від «зайвих» тканин. Особлива техніка польоту дозволяє їм економити м'язові зусилля, проте досі неясно, як ці птахи обходяться без сну, перебуваючи в повітрі 5-11 діб. Додатковою підмогою їм служать аеродинамічна форма тіла і довгі загострені крила.
З приходом осені мільйони птахів з Північної півкулі мігрують на південь. Щоб дістатися до місць зимівлі, деяким з них доводиться долати величезні відстані. Наприклад, малі веретенники (Limosa lapponica), кулики з сімейства бекасових, мігрують з місць розмноження в тундрі Євразії та Північної Америки до узбережжя в помірному і тропічному поясі. Ці далекі подорожі здійснюють представники підвиду L. l. baueri, які гніздяться на Алясці, а зиму проводять в Австралії і Новій Зеландії, більш ніж в десяти тисячах кілометрів від місць розмноження.
Протягом більшої частини своєї подорожі аляскинські малі веретенники не роблять зупинок. У 2007 році самка цього підвиду, відома як E7, навіть встановила рекорд безпосадочного перельоту для птахів. Під час осінньої міграції вона подолала 11 680 кілометрів над Тихим океаном, ні разу не опустившись на сушу або на воду. Це майже вдвічі перевищує досягнення далекосхідного кроншнепа (6497 км).
Однак 13 років потому іншому малому веретенникові з Аляски вдалося побити цей рекорд. Самець, відомий орнітологам як 4BBRW (це означає, що дослідники позначили його лапи двома синіми, червоним і білим кольоровими кільцями, які полегшують ідентифікацію окремих птахів) вилетів з Західної Аляски 16 вересня 2020 року, а через 11 діб по тому вже був у Новій Зеландії, в одній з бухт в околицях Окленда. Спочатку кулик подолав ланцюжок Алеутських островів, після чого рухався над Тихим океаном на південний захід і звернув на південний схід в районі Нової Каледонії. Як саме 4BBRW та іншим його родичам вдається знаходити дорогу у відкритому океані, поки невідомо.
Дані з супутникового передавача, яким вчені забезпечили 4BBRW, показали, що птах пролетів 12 854 кілометри без жодної зупинки. З урахуванням похибок реальне значення становить близько 12 200 кілометрів. При цьому швидкість польоту кулика могла досягати 90 кілометрів на годину. За словами орнітологів, малі веретенники відмінно пристосовані для таких епічних подорожей.
4BBRW і його родичі з Аляски проведуть на зимівлі всю осінь і зиму, а в березні знову відправляться до місць розмноження. Цього разу вони будуть рухатися за дещо іншим маршрутом: перед поверненням на батьківщину вони витратять майже місяць, поповнюючи запаси енергії на узбережжі Жовтого моря. Під час міграції малим веретенникам доводиться витрачати дуже багато енергії. Однак деякі види птахів навчилися долати великі відстані майже без зусиль, користуючись висхідними тепловими потоками. Наприклад, один андський кондор з Аргентини зміг пролетіти 172 кілометри без єдиного помаху крилами.
Ми в Google+