Рішення Конституційного Суду України, ухвалене 27 жовтня, про визнання неконституційними деяких положень антикорупційного законодавства не має чіткої аргументації, твердих основ у міжнародному праві. Імовірно, ухвалювали його під впливом конфлікту інтересів деяких суддів. Про це йдеться у терміновому висновку Венеційської комісії Ради Європи, ухваленому за зверненням Президента Володимира Зеленського.

У Венеційській комісії нагадують, що боротьба з корупцією — життєво важливий елемент держави, в якій панує верховенство права, як і повага до Конституції. «Конституційний Суд, з одного боку, заслуговує на інституційну повагу, але з іншого — має поважати власні процедури й заради конституційної стабільності та правової визначеності ухвалювали рішення, які відповідають його власній прецедентній практиці», — вказано у висновку. Рішення КСУ щодо неконституційності деяких положень антикорупційного законодавства «викликає жаль» в експертів Венеційської комісії не лише через його «миттєвий негайний негативний вплив на боротьбу з корупцією», а й тому, що «такі рішення підривають довіру громадськості до конституційного правосуддя загалом». Але імплементувати рішення КСУ має Верховна Рада, пам’ятаючи про інтереси суспільства у боротьбі з корупцією серед представників судової гілки влади. Саме тому важливо зберегти обов’язок держслужбовців, зокрема суддів судів загальної юрисдикції та КСУ, подавати декларації про прибутки, мати ефективний механізм перевірки таких декларацій і законом передбачити відповідне покарання для тих, хто свідомо вписує в декларації неправдиву інформацію про свої статки, йдеться у висновку.

Рішенням від 27 жовтня КСУ визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу України. Вона передбачала покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі для тих держслужбовців, які завідомо подали недостовірні відомості у декларації про прибутки. Експерти радять українській владі відновити чинність цієї статті. У законі має бути докладніше розписано різні види покарань «відповідно до ступеня кримінальної відповідальності». Позбавлення волі варто передбачати у справах, «які виходять за певні межі» й їх порушують проти осіб, «котрі діяли з навмисними намірами». Так само відновити можна і повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції щодо перевірки декларацій державних службовців, окрім суддів, бо ці повноваження «не підпадають під аргументацію, яку застосував КСУ в рішенні». Щодо декларацій суддів, то «в закон можна ввести додаткові гарантії для захисту суддів від потенційних зловживань НАЗК». Органом, який здійснював би наглядову функцію за діяльністю НАЗК, на думку експертів РЄ, могла б стати Вища кваліфікаційна комісія суддів. «Однак таке рішення можна ухвалити лише за умов відновлення складу ВККСУ і якщо в неї увійдуть професійні, доброчесні й незалежні члени», — наголошено у висновку.