Рівне двічі проголошували столицею України. І обидва рази — у квітні 1919 року. Про це на Рівненщині говорили в День Соборності, який цього року збігся зі 100-річчям проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР.

— У квітні 1919-го Директорія на чолі з Симоном Петлюрою під натиском червоної армії змушена була залишити Київ — тож центр управління державою перенесли до Рівного. А сам головний військовий отаман та штаб армії базувалися в Здолбунові, — розповіла представник обласного архіву Людмила Леонова. — Тут, у Рівному, сформували новий уряд, серед перших розпоряджень якого було обов’язкове вивчення української мови та літератури й історії України у вищопочаткових школах. Директорія також вводить обов’язкове безкоштовне навчання всіх дітей шкільного віку — громадян України.

Втім, ситуація на фронті розвивається не на користь українського війська, тож уже 5 травня уряд Директорії та штаб армії евакуювалися до Радивилова.

Друге проголошення Рівного столицею України також було у… квітні 1919-го. Коли 27-річний генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру від керівництва армією УНР і, по суті, влаштував державний переворот.

Новий Кабінет міністрів не приховував намірів створити в Україні «Республіку трудових рад» і укласти мирну угоду з більшовицькою Росією. Звісно, це загострило політичну ситуацію в Рівному.

30-тисячне місто тоді доволі активно функціонувало: тут було чимало кредитних установ і закладів торгівлі. Адже навколо колоніями жили німці, чехи, поляки, які давали Рівному товарну продукцію.

А ще тут навіть почали друкувати місцеві гроші — так звані внутрішні бони, що випускалися на регіональному рівні. Адже за політикою Директорії було не до економіки: достатньої кількості грошових знаків управі Рівного вона не постачала.

Тож було кілька випусків дрібних місцевих грошей номіналом в 1, 3, 5 або 10 рублів з двома підписами і чотирма печатками. У травні 1919 року вводиться ще й номінал у 25 карбованців: у центрі — герб (тризуб), навколо — літери УНР.

Цікаво, що регіональні гроші, стверджують дослідники, мають сліди інтенсивного обігу: отже, населення охоче їх приймало та використовувало.