Яким має бути кінематограф під час бойових дій, зокрема в зоні АТО? Чим відрізняються телевізійні сюжети від документальних фільмів? Чи є між ними різниця?

Представники об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів  «Вавилон 13» вважають, що їхня робота має бути не лише відображенням повсякденного життя українських солдатів, а й зв’язком між солдатами та людьми у Києві, Львові та інших містах.

— Наше завдання — показати, що громадянське суспільство з ними, українськими військовими. Ми відчуваємо, наскільки це важливо для хлопців, — сказав оператор Олександр Солдатов.

Проект «Вавилон 13» — це українська територія короткометражного документального кіно, яку група однодумців створила в перші дні Майдану. Діяльність «Вавилон 13» розпочав коротким відео, записаним на Михайлівській площі 30 листопада 2013-го. Учасники проекту перебували на Майдані весь час, фіксуючи всі події.

Нині вони виїжджають у зону АТО, зокрема на передову, спілкуються з учасниками бойових дій, розповідають правду про події, які відбуваються на Донбасі.

— Кілька тижнів тому повернулися з Донбасу, спілкувалися з людьми. Ми зрозуміли, що вони хочуть знати правду, що відбувається в Києві. Наприклад, солдат на блокпосту запитав, що ми чули про ротацію. Люди ж майже нічого не знають, тому наше завдання — поділитися новинами, розповісти все, що знаємо, — вважає оператор Андрій Котляр.

В об’єднанні «Вавилон 13» понад 45 осіб: режисери, оператори, студенти. Усі вони працюють на добровільній, безкоштовній основі й не ототожнюють себе з журналістами. Навпаки, мають до них серйозні зауваження.

— Українські солдати з осторогою ставляться до журналістів, до людей з камерами через власну безпеку і безпеку та спокій своїх сімей. Ми звертаємо увагу операторів, які знімають у зоні Антитерористичної операції, що вони мають бути відповідальними і намагатися не підставляти солдатів, до яких приїхали, показуючи у своїх відео блокпости, місця дислокації, обличчя вояків. Ви приїхали, зняли сюжет, побули з ними 1—2 дні й поїхали, а їм далі воювати. Тож думайте, що знімаєте, — радить Андрій Котляр.

«Ризикуючи собою, не підставляй інших» — під таким гаслом працюють волонтери «Вавилона 13».

— Зйомка в зоні АТО — це дуже серйозно. Якщо ти потрапив у халепу, тебе рятуватимуть. Дуже хочу, щоб ті, хто знімає в зоні АТО, розуміли, що вони можуть нашкодити нашим солдатам. Перш ніж їхати туди, варто добре подумати, чи маєш певний досвід і фах. Ми хочемо, щоб країна бачила своїх героїв, але передусім маємо дбати про хлопців, які там воюють. Хотілося б, щоб в Україні з’явилася професія «військовий журналіст». На жаль, нині більшість журналістів поводяться непрофесійно. Як правило, в них одна мета — зняти сюжет. Вони не думають про колег, про людей, яких знімають, і зрештою не усвідомлюють результатів того, що буде після зйомки. А найгірше — не дотримуються журналістської етики. Обіцяють людям чогось не показувати, а вже ввечері сюжет видають в ефір. Керівники телеканалів формують знімальні групи, в яких немає режисерів, тож сюжети мають вигляд вкрай непрофесійний. До речі, це проблема всього нашого телебачення. Але нині кризовий час, тож потрібно знаходити потенціал, змінювати себе і ставлення до професії, — вважає режисер Лариса Артюгіна.

ДОВІДКА «УК»

У творчому доробку об’єднання «Вавилон 13» — понад 150 фільмів. Навесні цього року молоді кінематографісти співпрацювали із телеканалом 1+1, де демонстрували 7 серій фільму по 26 хвилин кожний. 

Наталя МИХАЙЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»