Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

Швеція була однією з небагатьох європейських країн, яка не запроваджувала жорстких заходів боротьби з коронавірусом. Протягом усього часу там працювали школи, магазини, ресторани, ходив громадський транспорт, влада країни розраховувала, що громадяни добровільно дотримуватимуться правил соціального дистанціювання. Дехто ставився до стратегії Швеції із захватом, а дехто — із жахом. Остаточного вердикту фахівців щодо того, чи вдалою були дії шведського влади у боротьбі з поширенням коронавірусу, поки що немає.

Андерс Тегнелл не сприймає критики на свою адресу

Але головний державний епідеміолог Швеції Андерс Тегнелл, який представляє Державне управління охорони здоров'я, має оптимістичні погляди. За його словами, для того, щоб із впевненістю сказати, чи спрацювала його стратегія, треба почекати до осені. В інтерв’ю газеті Dagens Nyheter він визнав, що «є речі, які ми могли б зробити краще, але загалом, на мою думку, Швеція обрала правильний шлях».

За останніми даними Центру з питань коронавірусу при університеті Джонса Хопкінса (США), у Швеції від Covіd-19 померло 4 468 людей. Вона посідає п’яте місце в усьому світі за кількістю загиблих на 100 тисяч жителів (43,9) після Бельгії (83,2), Великої Британії (59,3), Іспанії (58,6) та Італії (55,5). Порівняно зі своїми скандинавськими сусідами, де рівень смертності становить від 5 до 10 випадків на 100 тисяч жителів, Швеція виглядає не надто успішною у боротьбі з коронавірусом.

Проте Управління охорони здоров’я Швеції, виробляючи стратегію боротьби з епідемією, враховували не лише ризики поширення інфекційного захворювання, а також негативні наслідки домашньої ізоляції та повного карантину. Крім того, як малонаселена країна, що має велику кількість домогосподарств, що складаються з однієї людини, Швеція могла діяти інакше, ніж інші країни.

У багатьох створилося враження, що влада Швеції провела експеримент з вироблення колективного імунітету. Андерс Тегнелл спочатку епідемії цього не заперечував. Проте на практиці все вийшло дещо інакше. Так у столичному регіоні Стокгольма відсоток людей, у крові яких виявлено антитіла до коронавірусу, становить лише 7,3%. У решті регіонів країни ці показники ще нижчі. Тож загалом ситуація з колективним імунітетом Швеції мало чим відрізняється від тієї, яка склалася в інших країнах ЄС. Для того, щоб говорити про наявність колективного імунітету, його рівень має становити не менше 60%.

Проте Андерс Тегнелл не сприймає критики на свою адресу. Та й шведські ЗМІ завжди писали про його стратегію у позитивному руслі. За час пандемії він став відомою особою, тоді як державні органи охорони здоров’я, на які уряд поклав усю відповідальність, не раз піддавали критиці.

Так, найбільше смертей у час пандемії сталося в будинках догляду за літніми людьми. Ними керують муніципалітети й приватні компанії, вони не мали достатньо захисного обладнання й не провели належного тренінгу серед персоналу, оскільки влада не випустила відповідних розпоряджень щодо цього. Лише зараз уряд Швеції визнав свою помилку щодо шляхів захисту цієї найуразливішої верстви населення.