Визволений після 100-денного полону волонтер, правник Валерій Макеєв цими днями повернувся додому, в Черкаси. До бойовиків самопроголошеної «ЛНР» він потрапив ще у серпні, коли супроводжував гуманітарну допомогу на схід та займався питаннями обміну полоненими. Проте й сам став заручником. На блокпосту під Ровеньками автомобіль, в якому їхали черкаський волонтер та харківський журналіст Роман Черемський, затримали люди в масках і камуфляжах. Полонених помістили в камеру, в якій Валерію довелося сидіти майже 50 діб.
Як йому велося в полоні — історія, яку ще належить у подробицях розповісти землякам. А якщо коротко, каже Валерій, то було важко. На допити його не водили. Відверто кажучи, зовсім не розумів, для чого затримували і що від нього потрібно було терористам. У полоні переніс інфаркт. Його доставили в лікарню в Луганську. Загалом же в ув’язненні пробув близько ста днів.
Якось зв’язався телефоном з домівкою. Просив дружину Риту, щоб забрали його звідти. Однак це виявилося дуже непросто. Його колега В’ячеслав Лукерич не раз виходив на зв’язок з терористами. Каже, що ті жодних конкретних вимог не висувають.
— Сказали, що й грошей їм не треба, начебто вони хочуть обміняти Валерія на когось зі своїх. Усе ніби йшло нормально, але в якийсь момент переговори припинилися. Чому? Невідомо, — розповів волонтер В’ячеслав Лукерич.
Тим часом на певний час припинилися перемовини й щодо інших заручників. Луганчанин, який був у камері разом із Макеєвим, звільнившись, повідав родині про перебування Валерія в ув’язненні. У невеликому підвальному приміщенні сиділи зо двадцять полонених, переважно місцеві жителі та «ополченці», які, на думку терористів, порушили режим. Затримують здебільшого діб на 15 за порушення комендантського часу, пиятику, побутові сварки. Двоє — Валерій та Роман — були в статусі «політичних». Звинувачувати когось у своєму затриманні Макеєв не поспішає. Розуміє, що це війна. «Будь-який рух, здавалося б, незначний вчинок може там коштувати дуже дорого». Причина ув’язнення, очевидно, з’ясується пізніше.
Чим займалися? Грали в саморобні шашки, розмовляли «про життя». Спали просто на бетонній підлозі. Було дуже холодно. Теплих речей не мали. Адже він поїхав на схід іще влітку (коли надворі стояла 30-градусна спека) у футболці і шортах. Якісь штани йому все ж видали. З камери виходити їм можна було тільки до туалету, й то раз на день.
До Валерія Макеєва співкамерники прислухалися, розпитували про життя в центральній Україні. Іноді писав вірші. «Как будто всё перевернулось, ушёл привычный взгляд на мир, что-то, дремавшее во мне, проснулось…» — це рядки з написаного в камері.
Намагався сприймати свій полон як страшний сон, який неодмінно скоро мине. І ось цей час настав. Керівництво терористів вибачилося перед полоненим і відпустило його без жодних умов.
За словами Макеєва, звільнитися з полону йому допоміг нещодавно обраний народним депутатом України Олег Петренко, а також один «високопосадовий офіцер». Передавання його на бік України відбулося поблизу міста Щастя. Заради цього, як зауважив Валерій, «на три години зупинили війну».
Повернувшись у Черкаси, він планує працювати у міському виконавчому комітеті, куди його заочно своїм рішенням зарахувала міська рада. Крім того, у планах Макеєва — створення Центру сприяння військовополоненим та сім’ям військових, що зникли безвісти.
Ми в Google+