ДОБРОТА. Вихованців дитячих будинків та інтернатів Рівненщини  долучає до української пісні народний артист України
 

У дитячому санаторно-оздоровчому комплексі «Корчагінець», що в Острозькому районі на Рівненщині, кажуть: «Якщо приїхав Свидюк, значить, прийшло літо». Так-так, це про народного артиста України Миколу Свидюка, який залюбки міняє морський пейзаж південної Пальміри на цю мальовничу лісову місцину, щоб «наживо» заспівати поліській дітворі про яскраве сонце і синє небо, про доню-донечку і про капітанів, яких, звісно ж, чекають на землі…

Автограф для «корчагівської» дітвори. Фото Інни ОМЕЛЯНЧУК

Без жодних гонорарів чи премій. Головною винагородою для пана Миколи є щирі усмішки дітлахів та їхнє нестримне бажання тут, одразу, співати й танцювати — невимушено й запросто, як це буває тільки в дитинстві! Чи багато знайдете сьогодні народних артистів, здатних випромінювати добро і ось так, щиро, ділитися талантом із тими, хто буде у відповіді за Україну завтра?

Як їм, звідусіль «атакованим» попсою й уламками субкультур, не «захлинутися» в цих потоках? Як зберегти щиру й незрадливу українську душу? Як, врешті, залишитися самими собою? Микола Свидюк переконаний: у цьому найкраще допоможе пісня. Наша рідна, українська, якій він береже вірність усе життя.

…В юності Миколу Свидюка та нинішнього директора «Корчагінця» Івана Дячука познайомила й подружила одеська «Молода гвардія». Ту щиру дружбу несуть десятиліттями: як спогад про власне, не завжди просте, дитинство та юність. Бо в глибині душі й самі залишаються трішечки дітьми…

Мабуть, саме тому поспішають подарувати неповторний спогад про корчагінське літо нинішній дітворі. Серед тієї дітвори — чимало сиріт, вихованців дитячих будинків та інтернатів, до яких виявилася немилосердною, а інколи навіть жорстокою доля. Не всі оздоровчі комплекси хочуть працювати з цими дітьми. А на Рівненщині дітвора знає: в «Корчагінці», що став життєвою школою для багатьох, їй раді завжди, бо приймають її такою, як вона є. Коли Микола Свидюк зізнається в любові донечці (пригадуєте, «зустрічають тата крильця-рученята»?), чимало дітлахів змахують надокучливу сльозу…

І раптом відверто усміхаються, коли «Донечку» змінює знайома мелодія «Капітанів». Бо хто ж із хлопчаків не мріє хоча б раз у житті побути капітаном?..