У Тернополі спорудили перший в Україні за часів незалежності пам’ятник Св. Роху. Днями його освятив архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк. Міський голова Сергій Надал висловив сподівання, що відтепер Рох стане одним із святих покровителів не лише Львова, а й Тернополя.
Пам’ятник постав навпроти інфекційного корпусу, де розмістилися інфекційне відділення міської комунальної лікарні швидкої допомоги й кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією шкірними та венеричними хворобами Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського. І неспроста. Адже Св. Роха вважають покровителем інфекційних хворих і захисником від епідемій. Народився Рох у Франції 1295 року. Йому судилося прожити лише 32 роки. Він належить до досить відомих і шанованих святих у християнстві.
Ініціатором ушанування в Тернополі пам’яті та добрих діянь Роха виступив академік Національної академії медичних наук України, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, професор Михайло Андрейчин. Він уже понад двадцять років є президентом Всеукраїнської асоціації інфекціоністів. Коли ж свого часу прочитав, що Св. Рох – покровитель інфекційних хворих і захисник від епідемій, то вирішив здобути більше інформації, історичних фактів про нього. Відтак Михайлові Антоновичу стало відомо, що на Тернопіллі й у Галичині загалом як, зрештою, в усьому християнському світі, впродовж століть зводили фігури та пам’ятники Св. Роху, бо котилися епідемії, пандемії дуже небезпечних інфекційних хвороб. Як їх ефективно лікувати тоді не знали, тож сподівалися хіба на Бога, на молитву. Але в радянські атеїстичні роки багато з цих скульптур ушанування були знищені. Навіть у рідному Михайлові Андрейчину місті Копичинці місцеві комсомольці 1952 року повалили один з найкращих в Україні пам’ятник Св. Роху. Нині фігурка покровителя інфекційних хворих збереглася в с. Кобзарівка Зборівського району. За кілька кілометрів від цього населеного пункту є селище Залізці. Тут можна побачити пошкоджений пам’ятник Св. Роху. Місцеві мешканці вважали, що ця скульптурна композиція з’явилася тут у роки Першої світової війни. Але Михайло Андрейчин загорівся дізнатися справжню дату. Підтримку в цьому отримав і від місцевої влади. Після того, як відчистили підніжжя колони, дізналися, що пам’ятник у Залізцях постав ще 1795 року.
Кілька років академік Михайло Андрейчин виношував задум поставити пам’ятник Св. Роху в обласному центрі. Аби, кажучи словами науковця, відновити історичну та духовну справедливість, звернувся з листом та обґрунтуванням до Тернопільської міської ради. Відповідні служби та установи це звернення розглянули й схвально поставилися до пропозиції відомого українського інфекціоніста.
Творити образ Св. Роха Михайло Андрейчин запропонував тернопільському скульпторові Олесю Маляру. Серед його творчих робіт в обласному центрі –пам’ятники академіку Іванові Горбачевському, митрополитові Василю Липківському та громадсько-політичному діючі Ігорю Ґереті, меморіальні дошки Юліану Опільському та В’ячеславові Чорноволу.
Ускульптурній композиції Олесь Маляр зобразив Св. Роха сидячого, в одязі монаха, з посохом подорожуючого у правій руці. Поруч святого – собака із шматком хліба в зубах. З правого боку – глечик. У Роха оголена одна нога. І він рукою показує на рану. «Насправді це нориця від нагноєння лімфатичних вузлів, адже сам хворів на бубонну форму чуми», – додає Михайло Андрейчин. І це історично задокументовано. Собака був, по суті, рятівником Роха. Коли Рох ішов на прощу, то зайшов в одне з поселень, де саме був спалах чуми – важкого інфекційного захворювання. Рох заразився й захворів на її бубонну форму. Ліг біля джерельця з водою, мабуть, її пив, бо відчував спрагу. Надбіг собака, який кинув біля важкохворого шматок хліба. Позаду йшов господар. Побачене його вразило. Тож час від часу він став подавати їжу хворому Роху. Молодий організм зумів упоратися зі страшною недугою.
Нині недужі та їхні родичі зможуть помолитися біля пам’ятника в Тернополі, попросити у Св. Роха захисту, допомоги, отримати душевний спокій, надію. З міської скарбниці на спорудження цієї скульптурної композиції не витратили жодної копійки. Всі фінансові клопоти на себе взяв меценат Володимир Гураль.
Принагідно зазначити, що тернопільський пам’ятник Св. Роху трохи нагадує й настільну медаль імені покровителя інфекційних хворих і захисника від епідемій. Цю медаль викарбувала Всеукраїнська асоціація інфекціоністів для нагородження найкращих медсестер, які сумлінно працюють в інфекційних медичних закладах не менше 20 років. За високий професіоналізм і милосердя вже 36 медсестер з усієї України удостоїлися цієї почесної відзнаки.
Ми в Google+