СИТУАЦІЯ. Незабаром у знаменитому Луврі відкриють виставку робіт Пінзеля. Тернопільщина планувала представити у Франції 10 шедеврів Іоанна-Георгія Пінзеля. Проте однієї скульптури з області до Парижа все-таки не повезуть.

Звістка про вивезення робіт майстра збурила громади Бучача та села Рукомиш Бучацького району. Тут відмовилися передати на реставрацію, а відтак і до експозиції у Франції кілька творів видатного скульптора. Шукати компроміс приїхав міністр культури Михайло Кулиняк. Зустріч була нелегкою, емоційною. Високопосадовець запевняв, що роботи повернуться назад. Проте не всі йняли віри. Парафіяни бучацької церкви св. Покрови все-таки дозволили вивезти на виставку «Дияконські ворота», що складаються з двох частин — рельєфів «Янгол-охоронець» та «Благовіщення». Але без робіт Майстра свій храм вони не залишили. На час демонстрування експозиції в Луврі, в їхній церкві будуть інші два рельєфи Пінзеля для вівтаря — «Дорогою в Емаус» та «Чудо св. Миколая», які зберігаються в  музеях Тернополя.

Залишається надія, що скульптура святого Онуфрія таки погостює у Луврі. Фото надане авторм

Іоанн-Георгій Пінзель творив і у дереві, і в камені. На жаль, твори митця нині можна порахувати на пальцях. Неушкодженою століттями залишилася фігура св. Онуфрія у церкві с. Рукомиш, що неподалік Бучача. Вона й мала слугувати на виставці у Франції взірцем кам’яної пластики славетного скульптора. Але не стане. Бо релігійна громада відмовилася надати її для демонстрування за кордоном.

Настоятель рукомиської парафії о. Михайло Суканець твердить, що село не хоче зі скульптурою розлучатися, її тут вважають оберегом. Зберігали шедевр Пінзеля в правому кутку бабинця місцевої старовинної церкви під сигналізацією, вели й відеоспостереження. Наприкінці липня зі скелі, що піднімалася над храмом, відкололися брили у кількадесят тонн. Від обвалу постраждав і бабинець. Кам’яне громаддя зупинилася якраз перед фігурою св. Онуфрія, якого видатний скульптор відтворив зі складеними руками у молитві, й лише трохи пошкодило один палець святого.

Подивувало рукомишців, що обвал на перших порах не зацікавив владні структури. Але під час приїзду міністра голова облдержадміністрації Валентин Хоптян пообіцяв, що буде виділено на ремонт 200 тис. грн з резервного фонду і ще 80 тис. грн — зі скарбниці району. Крім того, йдеться про прокладення асфальтівки до церкви та проведення на місці падіння уламку скелі геологічно-розвідувальних робіт, висновки яких допоможуть визначити подальші шляхи захисту від руйнацій. Але, схоже, навіть такі спокусливі обіцянки не захопили селян. Зрештою, вони нікому після липневої надзвичайної події її не показують.

— Нашу непохитну позицію як лише не називають: і хуторянською, і печерною, і ледь не свинською, — зауважує о. Михайло Суканець. — Кажемо: хочете подивитися шедевр, приїжджайте туди, де його створювали. Останніми роками саме такий приклад показала, зокрема, і творча група відомого польського режисера Єжи Гофмана, і японські телевізійники. Причина того, що не хочемо відправляти Пінзелівський шедевр єдина: немає впевненості, що він повернеться додому в оригіналі.

Уже три десятиліття досліджує творчість Пінзеля мистецтвознавець Віра Стецько. Поцікавився її міркуваннями.

— Шкода, що світовий загал шанувальників мистецтва не ознайомиться з роботою Пінзеля у камені. Скульптура залишиться поза увагою європейських дослідників, вона не ввійде до каталогу. Так, фігура св. Онуфрія має бути у храмі, до якої вже тривалий час молилися люди. Але після каменепаду фахівцям мали б показати її, щоб упевнитися, що шедевр не постраждав. І не треба забувати, що ця робота давно вимагає реставрації.

Пристрасті навколо Пінзеля з відкриттям виставки у Луврі не закінчаться. Влада це добре усвідомлює. Начальник управління культури облдержадміністрації Григорій Шергей запропонував створити в Бучачі історико-архітектурний заповідник, якому б передали роботи «українського Мікеланджело».