Делегація лучан побувала у місті-побратимі Волновасі Донецької області. Ця поїздка була багатоцільовою.

Найперше волиняни, делегацію яких очолював Луцький міський голова Микола Романюк, безпосередньо на бойових позиціях вручили воїнам, які захищають територіальну цілісність нашої держави, комплекти військової форми, дизельний генератор, біноклі, запчастини для ремонту бойової техніки, засоби гігієни, виготовлені дітьми малюнки і сувеніри.

А ще — автомобіль, виділений нашим бійцям благодійним фондом «Волинська родина». Своїм коштом його відремонтував і укомплектував депутат Луцької міської ради Євген Ткачук.

На місці розстрілу у травні минулого року бійців 51-ї окремої моторизованої бригади відбулися панахида та скорботний мітинг. Крім християнського поклонного хреста, тут з’явився невеликий монумент із прізвищами 18 волинян, які загинули від куль сепаратистів та російських «братів». Подібну тактику раптових наскоків ті свого часу  добре відпрацювали на жителях  Ічкерії.

Народний депутат України Дмитро Лубінець, який теж взяв участь у скорботному заході, вручив рідним полеглих відзнаки «За визволення Волновахи».

А далі в рамках Дня міста відбувся концерт, який дали на центральній площі міста волинські співаки — народний артист України Василь Чепелюк та вокальний дует «Душа Волині» у складі заслуженої артистки України Алли Опейди та заслуженого працівника культури України В’ячеслава Судими.

— Ми досить делікатно обдумували побудову концертної програми, адже населення, яке проживає у цьому районі, в більшості не є корінними жителями. Виходили на сцену з осторогою не тільки ми, артисти, а й місцеве керівництво. Не знали, чи сприймуть українську пісню волновасці, — розповіла Алла Опейда після повернення на Волинь. —  Але переживання розвіялися при перших акордах. А це були пісні фронтових років, класичні твори, українські народні пісні, твори  волинських і українських поетів та композиторів. Глядачі разом з нами раділи і плакали, підтримували нас оплесками, підспівували, дарували квіти, підходили і дякували за зустріч з українською піснею, яка розчулила їхні серця.

Дійство пройшло щиро і без пафосу.

— Я бачив очі глядачів, які наповнилися радістю від наших пісень. Переконаний, там живуть такі самі люди, як і у нас, на Волині. Але політики із своїх корисливих мотивів спеціально вбивали між «західниками» і «східняками» клин — аби легше було обкрадати народ, — переконаний після побаченого і відчутого В’ячеслав Судима. — Тому цей місток єднання через українську пісню, українське слово, культурні обміни делегаціями слід було починати ще два десятиліття тому. І, може, тоді б і не було нинішньої війни…