На 92-му році життя  помер один з найвидатніших українських майстрів гобелену Михайло Білас. Хтось із мистецтвознавців сказав про нього: «Одна людина, а слід — на весь світ». Понад півтисячі килимів, гобеленів, пастелей, колекцій ляльок та картин у техніці аплікації створив він за життя. Його твори є у приватних збірках Польщі, Німеччини, Канади і США, національних музеях України.

За життя митець удостоївся двох пам’ятників: у Трускавці у старовинній віллі «Гопляна» відкрито художній музей Михайла Біласа. Через два роки у французькому місті Весдені серед 1200 іменних дубів світових знаменитостей  від України поряд з дубом Тараса Шевченка в  Лісі тисячі митців і поетів світу французькі лісівники посадили  «його» дерево.

Гобелени майстра унікальні, бо в мистецтві ткання, їх колористиці він зумів сказати нове слово, поєднавши фольклор і класику з модерном.

Уродженець села Крехова Івано-Франківщини, він провів дитинство на Дрогобиччині  й шмат свідомого творчого життя — у Трускавці.  Щиро опікувався Коломийським національним музеєм Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, де зберігаються понад три десятки його гобеленів. Прекрасна колекція творчого спадку дісталася іменному трускавецькому музеєві та кількадесят гобеленів, картин-аплікацій — краєзнавчій «Дрогобиччині».

Мені двічі поталанило писати про Михайла Якимовича  в останні роки його життя для «УК» зокрема. Зізнаюся, без прямого інтерв’ю. Цей естет і красень коли, вочевидь, перестав подобатися сам собі й не мав бажання споглядати себе у дзеркало, відмовлявся тет-а-тет спілкуватися з пресою, не бував на імпрезах, йому присвячених. Казав: економить час, бо ще багато чого не сказав своїм ремеслом. Не шукав особливих  регалій, відзнак, віддавшись до кінця своїх днів улюбленій справі.

Поет Дмитро Павличко стверджував, що Біласові ткацький верстат упав з неба. Його фізичне тіло відійшло у вічність. Та з ним можна цікаво поспілкуватися через багатющу творчу спадщину. З ним у вічність відійшла ціла епоха, завдяки йому — теж  не безслідно. 

Ольга ЛОБАРЧУК
   для «Урядового кур’єра»