Цього року 6 січня поетові могло б виповнитися 79. У Черкасах, де він жив і працював, шанувальники його творчості зорганізували  літературно-мистецький вечір. Згадали й про ще одну не «круглу» дату — шістнадцять років літературно-меморіальному музею Василя Симоненка, розташованому в приміщенні редакції газети «Черкаський край» (колишня «Черкаська правда»), де він колись працював.

Саме в робочому кабінеті зберігся той дух епохи, в якій довелося жити й творити лицареві української поезії, невгамовному блискучому журналістові. Тут, на вісімнадцяти квадратних метрах, де донині збереглася та сама підлога, ті самі стіни та двері, що і за часів поета, друкарська машинка, за якою працював Василь, народжувалися його полум’яні статті, рядки віршів на списаних у відрядженнях сторінках блокнотів.

У кабінеті-музеї зібрано чимало речей, які належали Василеві Симоненку в редакції газети «Молодь Черкащини», де він працював після «Черкаської правди». Старший музейний доглядач Галина Тараканова показує шафу із власними книжками Симоненка, радіоприймач, стілець, чорнильницю. Ось настільна лампа, телефонний апарат і навіть вішак, на якому плащ та капелюх, який свого часу передала музею його мама Ганна Щербань. На письмовому столі в кабінеті-музеї лежать газети початку 1960-х, листи, написані рукою Василя Симоненка, та зміст до збірки «Земне тяжіння», яку поет готував до друку, однак так і не побачив за життя.

Світлин поета небагато — він не любив фотографуватися. Та завдяки фотокореспонденту Ігореві Осадчому  моменти з життя поета збереглися для історії.

Як розповіла Галина Тараканова, нині музей відвідує багато делегацій. Є записи у книзі відвідувачів шанувальників поета із США, Росії, Англії, Польщі, інших країн. Шкода тільки, що далеко не всі черкащани знають про існування цього куточка, де можна зануритися у творчість поета,   послухати живий голос Василя. Провина в цьому, очевидно, не тільки їхня. Якось не доходять руки в місцевої влади, щоб надати цьому куточкові справді музейного вигляду. Тулиться він, як і з початку існування, у приміщенні, яке давно потребує капітального ремонту. Мабуть, і представники влади мали б частіше відвідувати цей музей, надати його роботі ширшого розголосу.

Торік у травні Верховна Рада ухвалила постанову про відзначення на державному рівні 80-річчя з дня народження Василя Симоненка. У ній серед багатьох інших заходів рекомендовано до 1 січня 2015-го  вжити заходів щодо забезпечення ремонту, оновлення експозицій і належного функціонування Черкаського літературно-меморіального музею Василя Симоненка. Руху в цьому напрямку поки що не відчувається, хоч на рівні творчих спілок та громадських організацій підготовка до знакової дати триває.

Очевидно, ще є час, щоб підготуватися й відзначити цей ювілей, як і записано в постанові Верховної Ради, урочисто й на державному рівні.