ПІДВОДНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Біля мису Тарханкут науковці натрапили на затонулий підводний човен часів війни

На глибині близько 50 метрів науковці Чорноморського центру підводних досліджень разом із групою водолазів під керівництвом Івана Шевчука натрапили на затонулий під час Великої Вітчизняної війни середній торпедний підводний човен «Щ-216».

— Щороку ми виконуємо кілька регламентних занурень нашого телекерованого підводного апарата, готуючи дослідницьку техніку до сезону, — розповів Сергій Воронов, директор Центру підводних досліджень. — Цього разу ми вирішили попрацювати в місці, де торік натрапили на поле метанових фонтанів, але ні продовжити дослідження, ні зафільмувати тоді не змогли — завадила погода. Цього сезону повернулися, щоб завершити роботу. Саме тут випадково наш робот і натрапив на об’єкт. А ідентифікацію знахідки вже продовжили водолази. За конструкційними елементами та особливостями стало зрозуміло, що це підводний човен «Щука», який пропав у січні-березні 1944 року саме біля півострова Тарханкут.

Отак виглядала знаменита «Щука»: на її базі планується створити музей. Фото з сайту town.ural.ru

Науковці констатують, що об’єкт зберігся на 80%. Після першого огляду з’ясувалося, що у носовому відсіку внаслідок вибуху глибинної бомби було зірвано частину легкого корпуса. Також є пробоїна у другому відсіку, понівечено частину корпуса над рубкою, відірвано кормову гармату.

Як пояснив Сергій Олександрович, унікальність цього об’єкта полягає в тому, що він не має аналогів у світі. На цьому човні загинуло 47 членів екіпажу, а оскільки, за попередніми прогнозами, інші шість відсіків герметично закрито і води там немає, тому, напевно, все збереглося, як було на момент вибуху, разом з останками команди субмарини.

«Наш моральний обов’язок — підняти човен та перепоховати екіпаж», — зауважив керівник центру.

Нині експерти Центрального військово-морського архіву Росії вже надали копії оригіналів документів з ідентифікації членів екіпажу: відомі прізвища всіх загиблих та адреси їхніх близьких родичів.

Спеціалісти вивчають стан корпуса човна, ступінь ушкодження, аби спрогнозувати можливість його підняття, визначитися з технікою, що може виконати таку роботу, і кошторисом. У перспективі — створення музею, аналогів якого у світі не буде.