З початком продуктової блокади Криму вартість харчів на півострові зросла не лише в магазинах: подорожчало й меню в ресторанах. І якщо до анексії Криму українці їздили на півострів не лише відпочивати, а й заробляти, то тепер охочих поїхати на заробітки значно зменшилося. Адже й місцеві жителі, і гості півострова не поспішають відвідувати розважальні заклади, багато з яких за останній рік змушені були припинити діяльність.

Фото Володимира ЗАЇКИ.

Туристи вже не ті

Працювати на березі моря — про це мріє багато хто, тому й починає підшукувати грошовите місце роботи ще восени. І якщо раніше багато хто віддавав перевагу сезонній роботі в Криму, тепер ці працівники переорієнтувались на роботу за кордоном. Раніше на півострові було багато кафе, барів і ресторанів, де здебільшого працювали приїжджі. Місцеве населення не поспішало туди на роботу. На переконання експерта Тараса Березовця, з одного боку, кримчани відмовлялися працювати за такі маленькі зарплати, з іншого — не було системи підготовки відповідних спеціалістів. До того ж багато жителів півострова мали власний невеличкий бізнес: в одних готельчики, інші щось виготовляли і продавали тощо.

Здебільшого на такі заробітки вирушала молодь до 30 років. «На початку двохтисячних я працював в одному з найвідоміших кримських ресторанів, — розповідає офіціант Сергій Михасько. — Тепер працюю в Києві, але тоді за місяць вдавалося заробити значно більше, ніж тут за три. Багато знайомих з Донеччини й Луганщини практикували їздити влітку в Крим на заробітки. На сході завжди були проблеми з роботою, особливо у сфері харчування та відпочинку, та й платили значно менше».

Після анексії Крим втратив привабливість для охочих заробити. Більшість із тих, хто торік поїхав у пошуках «довгого рубля» на півострів, повернулися розчарованими. Як кажуть колишні заробітчани, Крим уже не той, і люди там відпочивають не ті. Російські туристи приїжджають на півострів переважно за путівками на санаторно-курортне лікування, тож харчуються безпосередньо за місцем відпочинку. А та невелика кількість українців, які цьогоріч приїжджали на відпочинок машинами, навіть продукти привозила з материкової України, тому не відвідувала кафе.

Ускладнює ситуацію із заробітчанами й потреба оформлювати дозволи. Тепер українці змушені звертатися до одного з відділень кримської міграційної служби, щоб їх отримати. Аби якнайшвидше розв’язати цю проблему, представники самопроголошеної влади навіть змушені були звертатися до уряду Росії з проханням спростити процедуру видачі дозволів для оформлення на роботу українців. Росіяни не поспішали їхати в Крим працювати: їх значно більше приваблює Сочі.

Нерентабельний сезон

Згідно з офіційною статистикою, 2014 року протягом місяця в Криму відкривали десь по 10 закладів харчування (для порівняння, у Києві — 30), проте більшість з них змушені були закрити в кінці сезону, адже продовжувати працювати не мало сенсу.

«Із 6,5 тисячі закладів громадського харчування, які були офіційно зареєстровані у Криму на час анексії, залишилося 4,5 тисячі, тобто їх кількість скоротилася на третину, — зазначає Тарас Березовець. — Ми говоримо про зареєстровані заклади, тому що частина кафе працювала без належного юридичного оформлення. За інформацією голови Асоціації рестораторів Криму Євгена Шиглова, насправді кількість закладів ресторанного бізнесу була приблизно удвічі більшою, тож цілком ймовірно, що діяльність припинило значно більше кафе і ресторанів».

Ще однією причиною закриття закладів харчування стало встановлення нових правил для ведення ресторанного бізнесу в окупованому Криму, як і загалом у Росії, які принципово відрізняються (в гірший бік) від українських.

Звісно, позначилася на ресторанному бізнесі й нестача так званих санкційних продуктів. «Чимала частина ресторанів, зокрема європейської, італійської та французької кухні, змушена була закритися, оскільки припинилося постачання сирів, пасти, соусів, — розповідає Тарас Березовець. — Росія не та країна, яка може виробляти якісні продукти. Звичайно, приготувати замість італійських спагеті якісь воронезькі макарони по-флотськи можна, та споживач цього не оцінить».

Крім того, на півострові, порівняно з Україною і Росією, вищі ціни на продукти харчування. Зіграла роль у їх зростанні і громадська блокада Криму. Так, за офіційною статистикою самопроголошеного уряду Криму, з початку блокади ціни зросли на 20—30%. «Проте материкова частина України все одно залишається найбільшим експортером товарів у Крим. Вони потрапляють туди іншим шляхом — через Росію. Звісно, це впливає і на ціни в закладах харчування», — наголошує експерт проекту Free Crimea Роман Остапчук.

І якщо на морських італійських, хорватських курортах у ресторанах подають багато свіжої риби, то в Криму на це годі сподіватися. Адже після анексії її стало ще менше, ніж раніше. Далеко не всі рибалки змогли успішно перереєструвати свій бізнес і виконати вимоги російського законодавства. Тепер щоб кримський рибалка зміг продовжувати діяльність, він повинен встановити обладнання, яке коштує приблизно 20 тисяч доларів. Звісно, придбати його може далеко не кожен.

«Кримська окупаційна влада навмисне знищила риболовецьку галузь, бо це було вигідно російським рибалкам з Краснодарського краю, Тамані, — роз’яснює Роман Остапчук. — Вони вийшли на цей ринок і за безцінь скуповують наші риболовецькі судна. Ця тенденція зберігатиметься й надалі». Насамкінець наші експерти зійшлися на думці, що допоки Крим буде окупованим, ситуація з веденням бізнесу там лише погіршуватиметься. Саме тому з півострова вже втекло багато компаній.