Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»

Майже 20 років в Миколаєві діє програма «Відродження шедеврів». Завдяки цій програмі за фінансової підтримки Миколаївського глиноземного заводу здійснюється реставрація картин з колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. Василя Верещагіна. За цей час до життя повернуті десятки світових шедеврів. Нині музей представив нову відреставровану картину — «Розлив вина. Самаркандський винний завод» художниці Ольги Соколової. Про це йдеться в сюжеті телеканалу «Сатурн».

Ім’я Ольги Соколової нечасто зустрічається в книгах з мистецтва, або в складі виставкових проєктів. Та й сама художниця начебто і не прагнула світової слави. За її майже вікове життя відбулися лише дві персональні виставки. Перша у 1937-му році, а друга через сорок років. Проте і життя, і творчість художниці були яскравими і неординарними. Лариса Тверитинова, заступниця директора Миколаївського обласного художнього музею ім. В. Верещагіна, розповіла, що Ольга Соколова була одною з перших жінок, яка вступила у 1916-му році до Московського державного університету. Вона навчалася відразу на двох факультетах, — філософії та історії мистецтва. Після завершення університету дівчина вступає до вищих технічних художніх майстерень. Тут Ольга Соколова вчилася у іменитих майстрів пензля, таких, як Ілля Машков, Олександр Шевченко, Олександр Древень. Мистецьку освіту завершила у 1926-му році, стає учасницею творчих об’єднань молодих художників, пише роботи для колективних виставок, а наприкінці 20-х років потрапляє на Схід.

Протягом наступних десяти років Ольга Соколова щороку буває в Ташкенті, Самарканді, інших містах, де народилася її відома східна серія картин. Зокрема, одна з картин, де яскраво відображені сонце та колір азіатської землі, — «Розлив вина. Самаркандський винний завод». Нині ця картина є одною з перлин колекції музею ім. В. Верещагіна.

«Ми придбали в майстерні у Ольги Соколової п’ять робіт, — зазначає Лариса Тверитинова. — Всі роботи написані у 20—30-ті роки, в найбільш яскравий насичений талановитий період творчого життя художниці. Але за десятиліття, що минули, роботи потребували реставрації». Програма «Відродження шедеврів» дозволила цьому полотну отримати нове життя. Було замінено підрамник, картина втратила фарбовий шар, він осипався, слід було здійснити реставрацію з використанням сучасних технологій. Були усунені латки та пориви полотна, кіптява. Нині картина займає гідне місце в колекції музею ім. В. Верещагіна.