Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
У День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС вінки та квіти лягли до пам’ятного знака «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у центрі Рівного.
Зазвичай ліквідатори та представники влади збираються тут двічі на рік: 14 грудня та 26 квітня. «Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді, в 1986-му, у ядерний вогонь, щоб ціною власних життів зупинити ланцюгову реакцію смерті», — каже заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації Сергій Гемберг.
А ті, хто пройшов пекло Чорнобиля й вижив, і сьогодні розплачуються за отримані дози радіації власним здоров’ям. Серед них — голова Рівненської обласної організації «Союз-Чорнобиль» Георгій Хиля. Частенько бачу, як спираючись спочатку на одну, а потім на дві тростини, він крокує містом. Йому дуже нелегко, але він з усіх сил поспішає вирішити проблеми своїх побратимів: чи з лікуванням чи із соціальним захистом. Бо, хоч Закон і гарантує їх ліквідаторам, у щоденному житті все зовсім не так, як на папері… Тож лави тих, хто зупинив чорнобильського монстра, щороку рідшають. Сьогодні на Рівненщині проживає 3 620 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. З них 882 — ліквідатори першої категорії, 2 094 — другої, 644 — третьої.
І завдання влади — не лише назвати ці цифри журналістам, а зробити все, щоб ті, хто не вагаючись кинувся в чорнобильське пекло, відчували себе захищеними в рідній державі. Навіть через 35 років: саме стільки минає від трагічної події 26 квітня 2021 року. Пам’ятаймо!
Ми в Google+