Скарб із 293 срібних динаріїв Римської імперії у відмінному стані знайшли на північному заході Швейцарії. Горщика для зберігання скарбу чи іншого посуду археологи на місці розкопок не виявили, всі монети лежали на купці в невеликому рівчаку. Можливо, монети зберігалися в шкіряній торбинці, яка з часом розклалася. Монети датуються 1-м і 2-м століттями нашої ери. Найстаріший динарій в скарбі був викарбуваний за часів правління імператора Нерона. За датами найостанніших монет вчені вважають, що скарб заховали в землі в кінці другого століття нашої ери.

Загальна вартість монет на той час була чималою. Майже 300 срібних динаріїв були еквівалентні половині річної зарплати легіонера. Це друга за величиною колекція римських срібних монет, будь-коли знайдених у Швейцарії. В країні знаходили римські монети й раніше, але вони були на сто років молодші за знайдений скарб, і тодішня римська валюта була настільки знецінена, що вміст срібла в монетах був практично нульовим. Денарії 1-го і 2-го століття були на 100% срібними. А з третього століття в них залишилося менше 3% срібла.

Скарб срібних динаріїв знайшов археолог-волонтер Олександр Шнайдер під час дослідження місцевості металошукачем на схилах гори Адлерберг. Монети зберігалися в рівчаку у лісистій місцевості без будь-яких помітних ознак людського побуту. Але, можливо, там у другому столітті нашої ери було людське поселення, можливо вілла римської доби, коли скарб був захований.

Нині передмістя Базеля та село Праттельн, неподалік якого знайшли скарб, знаходяться в Федеральному реєстрі об'єктів швейцарської спадщини і є одними з найбільш ранніх відомих районів країни, які були заселені. Найстаріший артефакт, будь-коли знайдений у Швейцарії, кам’яну ручну сокиру, якій 100 000 років, знайшли тут у 1974 році. Село Праттельн було збудоване навколо монастиря і замку в 11 або 12 столітті. Археологічні знахідки з неоліту, Кельтського залізного віку і часів Римської імперія свідчать про те, що цей район Швейцарії протягом тисячоліть був заселений.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»