ПРЕЗЕНТАЦІЯ.  У Харківській обласній спілці письменників відбулося обговорення книжки Олександра та Ганни Бандурок «Україна очима українців». Це вже не перший доробок генерал-полковника міліції та його внучки, філософа за освітою. Як зізнаються автори, задум цієї роботи визрів як свого роду продовження книжки Олександра Марковича «Світ очима українців», коли, подорожуючи разом з Ганною, вони, розвінчуючи стереотипи іноземців про свою Батьківщину, замислилися: «А чи знаємо ми, українці, Україну?» 

Занурюючись у зміст книжки — перебуваючи в пам’ятних місцях країни, поринаючи в історію прадавнього Трипілля чи переймаючись оригінальними міркуваннями авторів про менталітет українців — сам ніби відчуваєш себе сучасником тих епох. Що особливо важливо і наштовхує на роздуми, то це критичне ставлення співавторів до характерних ознак української вдачі, історичних подій далекого і близького минулого. Літописці-публіцисти стверджують, що критичний підхід говорить про їхнє вболівання  за  стан справ у країні. Тож сторінки книжки зрошені не лише зливою захоплення, а  й часто книпливим гострим словом, дотепним та  дошкульним жартом. Однак у кожному слові, кожному рядочку проглядається велика любов до неньки-батьківщини, бо ж діти люблять свою матір не тому, що вона багата і красива, а за те, що вона — їхня мати.

Про це запально і  пристрасно говорили в залі, де доробок Бандурок було високо поціновано і за влучне художнє слово, і за «глибоку наукову оранку» історичних пластів землі української, і за філософське осмислення днів минулих та сьогодення. Зокрема відомий слобожанський поет  Олексій Аулов зауважив, що книжка «Україна очима українців» написана людиною (а мова іде про старшого за віком  автора Олександра Бандурку), яка як ніхто має право говорити від свого імені і від імені українців  про Україну, оскільки  корені його роду сягають аж 400 літ.  Для нього тіні забутих предків — не тіні і не забуті.  Саме тому Олександр Бандурка разом зі своєю онукою з гордістю, любов’ю і болем говорять про матінку-Україну, яка переживає не найкращі часи. Вони наполегливо, у властивій лише їм авторській манері шукають шляхи, якими можна вивести її із недуги.