ІНФРАСТРУКТУРА

Готуємося годувати світ

Одеський порт уже вважає своєю традицією до дня звільнення міста від фашистських окупантів започатковувати якесь масштабне будівництво. Два роки тому саме 10 квітня  було забито першу палю на будівництві контейнерного термінала на Карантинному молі. Це на сьогодні найбільший портовий інвестпроект нашої країни.

Вагомий і об’єкт, перша паля на будівництво якого пішла у землю цього року. Універсальний зерновий термінал на Андросівському молі Одеського порту з річним вантажообігом приблизно 3 млн тонн зможе переробляти до 15% усього українського експорту зерна. Загальний кошторис будівництва становить 125 млн дол., 40 із яких має вкласти державне підприємство «Одеський морський торговий порт» під час спорудження причалів. Вони дадуть змогу приймати судна класу «Панамакс» з осадкою 12,5 метра. Масштаби будови зумовили і масштаб запрошених на її відкриття персон. Проектом світового рівня назвав зерновий термінал на Андросівському молі віце-прем’єр Борис Колесніков. І заявив, що логічним було б тут очікувати і зарплат світового рівня.

Докери майбутнього зернового термінала радше і справді не скаржитимуться на свої заробітки. Портові працівники — це загалом не найбідніший прошарок одеського пролетаріату. Та й проста арифметика наче вказує на те, що роботодавець не мав би надто скупитися. «Ви помітили: 125 млн доларів тут буде витрачено на 100 працівників, — зауважує Борис Колесніков, — тобто на одне робоче місце буде витрачено 1 млн 250 тис. доларів». За таких умов не платити зарплату світового рівня буде просто нерентабельно. Хто стане гробити дорогу техніку руками некваліфікованих та незацікавлених робітників? Мало вкладати у логістику, треба вкладати ще й у сільське господарство,  наголошує Борис Колесніков. Адже у виробництві зерна Україна далеко не найліпше використовує свій багатющий потенціал: «За оцінкою ООН, Україна може прогодувати 900 млн людей. Наш потенційний урожай — 80 млн тонн, із яких 50 можемо сміливо продавати».

Гроші повинні залишатися в Україні, оптимістично резюмує посадовець. Більше того, вони мають ще й прибувати сюди потужним потоком — через заохочення інвесторів. «Щоб не вводити в оману людей, які не розуміються на роботі портів, слід сказати, що причальна стінка та акваторія порту завжди належатиме державі, — розставляє крапки над «і» Борис Колесніков. — А  термінали, збудовані приватним інвестором, і так перебувають у приватних руках». У тому ж таки Одеському порту вже нині 70% вантажів обробляють приватні термінали. Тож закон про порти, що вже давно перебуває на фінішній прямій, по суті, лише легалізує вже наявний статус-кво. «Закон про порти потрібен для того, щоб гарантувати інвесторові право на власність у порту і не більше», — наголошує віце-прем’єр.