ЗАКУПІВЛІ. За вісім місяців ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ) придбає два мільйони тонн зерна пшениці і кукурудзи врожаю-2013. Про це повідомив заступник голови ДПЗКУ Роберт Бровді. Збіжжя майбутнього врожаю закуповуватимуть у аграріїв, які займаються вирощуванням зернових. 

«Мінімальний лот форвардного контракту становитиме 500 тонн зернових. Закупівлі проводитимуть за два етапи. Під час першого етапу — з березня до травня 2013 року — виробник подає заявку на участь, формує відповідний пакет документів та укладає форвардний контракт, договори страхування і застави майбутнього врожаю. Після цього сільгоспвиробник отримує авансовий платіж розміром 700 гривень за тонну, незалежно вiд зернової культури. На другому етапі, що триватиме з серпня до жовтня, постачає законтрактований обсяг зерна на філії ДПЗКУ або сертифіковані елеватори», — поінформував Роберт Бровді. Натомість до 1 листопада аграрій отримує решту плати за форвардом у розмірі, який визначають залежно вiд середньозваженої ринкової цiни фiксингу на Аграрнiй бiржi на день, який передує дню постачання.

Він додав, що обов’язкова умова укладення форвардного контракту — сплата страхового платежу за ставкою 3,5% від мінімальної інтервенційної ціни. Окрім того, сільгоспвиробник має обов’язково отримати позитивний акт обстеження посівних площ від страхової компанії.

Щодо спотових (прямих) закупівель, вони розпочнуться з початком збиральної кампанії.

КОМЕНТАР

Микола ВЕРНИЦЬКИЙ,
директор консалтингової компанії «ПроАгро»:

— Цей механізм цікавий переважно лише дрібним сільгоспвиробникам, які гостро відчувають брак коштів і не можуть взяти кредит. Продати зерно за форвардом менш вигідно, ніж у сезон збору на ринку. Чому? Бо, по-перше, він передбачає низку витрат: доставка збіжжя на елеватор корпорації за свої кошти, витрати на страховку. По-друге, механізм розрахунку не зручний і треба зібрати чимало документів. Крім того, ціни на торгах Аграрної біржі дуже часто не відповідають реально ринковій ціні. І корпорація може забрати зерно у разі, якщо раптом у аграрія будуть фінансові труднощі і його визнають банкрутом. Тож великі виробники не користуються цим механізмом, а трейдери не розглядають закупівлі збіжжя аграріями як серйозну конкуренцію.