Якщо хтось і досі вважає, що услід за Федором Достоєвським «усі ми вийшли з гоголівської «Шинелі», то щодо такої всеохопності глибоко помиляється на кілька поколінь українців, котрі насправді… вилізли з метро під свинарником.  «У нас була прекрасна, благородна ідея — провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у — Васюківці! Станція «Клуня» — станція «Крива груша». Три копійки  в один кінець. Родичі — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копійок.

Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом — непередбачена катастрофа! — клята льоха Манюня провалилася  в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от вилізти — дзузьки! I зняла   такий вереск, що причовгав дід»…

А якщо додати метафоричний зовнішній вигляд свині Манюні, «противної й плямистої, як географічна карта», та взяти до уваги уточнення Павлуші Завгороднього, що «Ява — це не острів. Ява — це мій найкращий друзяка і напарник», то для динозаврів ХХІ століття, котрі ніколи не чули зокрема про «Тореадорів з Васюківки», вже цих процитованих рядків, гадаю,  досить, щоб розшукати не лише їх, а й усі інші книги авторства Всеволода Нестайка. Його твори загальним накладом понад 2 мільйони примірників видавалися 136 разів багатьма мовами світу, 53 видання  мали в незалежній Україні.

З-поміж найвідоміших — і казки «У Країні Сонячних Зайчиків», «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (яку продавці київського книжкового ринку «Петрівка» у 2009 році зарахували до найпопулярніших книг в Україні), повісті «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах», «Пригоди Грицька Половинки» та інші.

Трилогія «Тореадори з Васюківки» — повісті «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих» — побачила світ 1973 року, а 1979-го Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури внесла її до особливого почесного списку Г.К. Андерсена. Її визнано однією з семи найкращих дитячих книжок в номінації «Дитяче свято» за рейтингом «Книжки незалежного п’ятнадцятиріччя, які вплинули на український світ», а також книгою року в 2004-му. Її переклали майже тридцятьма мовами світу. Але спочатку «Тореадори з Васюківки» були оповіданням, оприлюдненим 1963 року: одно?йменний фільм, знятий за ним у Харкові режисером Корнелієм Зелікіним, у 1968 році завоював Гран-прі на міжнародному кінофестивалі в Мюнхені й першу премію в Австралії.

В інтерв’ю, опублікованому в газеті «Друг читача», Всеволод Нестайко наголосив: «У нас поганенько із соціальним оптимізмом. З’явилася нерівність і соціальна, і майнова — одні багаті, інші бідні. Треба звернути увагу, щоб діти росли в аурі оптимізму, і тому я б пропонував, щоб у школах ввели уроки сміху. Ну, може і мої «Тореадори» знадобилися б під цим кутом. Уроки сміху і гумору необхідно ввести обов’язково — щоб діти перебували в атмосфері доброзичливості».

Письменник, який народився 1930-го і прожив три роки в Бердичеві, усе життя, по 16 серпня 2014-го, коли відійшов у Вічність, був киянином. І доброзичливості й гумору залишив по собі стільки, що й у ці рядки некрологу по ньому пробивалася усмішка… Вона і є тим складником, який об’єднує український народ, з-поміж якого стільки читачів Всеволода Нестайка.