Разом з їжею і водою мурахи ковтають безліч бактерій і спор грибів, багато з яких можуть виявитися патогенними. І щоб не захворіти, мурахи після їжі і води ковтають краплю власної мурашиної кислоти, яку виділяють залози на кінчику черевця.

Вчені з Байрейтського університету пишуть в eLife, що якщо позбавити мурах можливості приймати кислоту, вони почнуть частіше гинути від інфекцій. Справа тут не тільки в тому, що кислота захищає саму мурашку – як відомо, мурахи передають їжу один одному з рота в рот, і якщо їжа не буде знезаражена, досить швидко може захворіти весь мурашник.

Мурашина кислота не тільки вбиває патогенні мікроби, але також стимулює ріст корисних кислотолюбивих бактерій у мікрофлорі кишечника мурах. У цьому сенсі мурахи схожі на людей: у нас соляна кислота не тільки допомагає перетравлювати їжу, але також знезаражує її і регулює життєдіяльність шлунково-кишкової мікрофлори – тільки на відміну від мурашок, наша кислота утворюється відразу в шлунку.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»