РАРИТЕТИ. Чернігівський обласний художній музей зробив жителям та гостям міста дуже цікавий подарунок: дав змогу помилуватися листівками від часів Російської імперії до кінця епохи Радянського Союзу.

Цей естетичний вид радісного і доброзичливого епістолярного жанру з появою електронних засобів передачі інформації почав переживати не найкращі часи. Навіщо кудись іти, купувати листівки, підписувати їх, клеїти марки і нести до поштової скриньки, гадаючи, чи вчасно надійде послання, якщо можна за кілька секунд знайти електронне вітання з малюнком і за лічені хвилини розіслати його всім родичам, друзям та знайомим? — міркуємо. І навіть не замислюємося про те, що адресати, прочитавши листівку, просто викинуть її з електронної скриньки.

Дід Мороз радянської епохи був завжди у вирі всіх найважливіших подій: він водить автівку, спускається з парашутом, літає у космос, споруджує новобудови.
Фото автора

А ось паперові вітання можна зберігати довгі роки. Так, як це робить чернігівський колекціонер Костянтин Ягодовський. З 1,5 тисячі зібраних ним листівок на виставці представлено всього кілька сотень, до яких музей додав дещо зі своїх фондів.

Найбільша увага відвідувачів виставки дісталася стендам, датованим 1900—1917 роками. І це зрозуміло: найперші чернігівські листівки у чорно-білому кольорі — із краєвидами міста сторічної давності — нині виконують ще й історичну місію, розповідаючи про місця, які невпізнанно змінилися. Дуже цікаві фотолистівки, які чернігівці одержували з-за кордону. Це переважно сніговики, діти біля ялинок, янголи біля годинників, засніжені вулиці. Із 1950 років на вітальних картинках, до речі, вже кольорових, з’являється Дід Мороз. Герой радянської епохи дуже активний. Він у вирі всіх найважливіших подій: водить автівку, спускається з парашутом, літає у космос, споруджує новобудови…

Минуло лише кілька десятків років, і ми, знайшовши у валізі на антресолях старі листівки, вже з усміхом дивимося на зображення такого модного у 1970-х роках транзистора чи на виліпленого дітьми сніговика в образі тодішньої технологічної новинки — кібера з лампочкою замість носа. Ось серед лісових звірят на старті олімпійський Мишко. Ось Дід Мороз грає у вокально-інструментальному ансамблі (кінець 1970-х — зоряний час ВІА!), ось він будує Байкало-Амурську магістраль. А віддзеркалення історії у рамці зі сніжинок продовжує свою мандрівку в часі…