Ця історія гідна екранізації як зворушлива мелодрама. Айдарівець познайомився зі своєю дружиною в зоні АТО. Нещодавно пара відгуляла весілля.

Молодята, буковинець Володимир Гуз та Олена Єкімова з Луганщини розповіли про себе і зізналися, що раніше про такі романтичні історії могли дізнаватися хіба що з кінофільмів. До речі, в гарній якості дивитись кінофільми онлайн. Кінофільми для перегляду онлайн тут зручно згруповані, також представлені шоу, мультфільми тощо. Хтозна, можливо, колись і цю історію кохання екранізують?

– Я дуже хвилювалася, всю ніч не спала, таблетки ковтала. Раніше і подумати не могла, що вийду заміж за хлопця із Західної України, – зізналася 26-річна Олена. – Ми познайомилися у моєму рідному містечку Рубіжне на Луганщині. Вперше побачилися на вулиці. Володя підійшов до мене і попросив номер мобільного телефону.

Я злякалася, бо він був у балаклаві, з автоматом, але номер дала. Через п’ять днів Володя зателефонував. Спершу ми спілкувалися по телефону, годинами розмовляли. Потім почали зустрічатися. Я зрозуміла, що закохалася. Особливо вразили його зелено-голубі очі, в яких можна потонути. А ще мені сподобалися його патріотизм та любов до України. Більшість мешканців нашого міста підтримують Росію. Дуже гарні Чернівці. А люди набагато добріші, ніж у нас, – доброзичливі, гостинні. Коли я вперше їхала сюди, родичі мене не пускали, мовляв, тебе там можуть вбити. Коли повернулася додому, мене запитували, чи не ображали мене бандерівці? Я відповіла, що їм треба неодмінно самим з’їздити сюди і поглянути на тих «бандерівців», тільки так вони все зрозуміють. А мені кажуть: «Побувавши там, ти сама стала «бандерівкою».

– А як відреагували ваші батьки на те, що ви покохали хлопця-західняка?

– Володя одразу сподобався і моїй мамі з татом, і моїй шестирічній донечці. Коли він прийшов до нас свататися, мама сказала: «Забирай наш діамант», – сміється Олена. – Володя приніс обручку, опустився на коліно і зробив мені пропозицію. Це було так романтично, що я аж розплакалася.

– Я закохався в Оленку з першого погляду, – зізнався Володимир. – Вона вродлива, добра, ніжна. Відчув, що хочу мати таку дружину. Вона відповіла «так» і зробила мене безмежно щасливим. Привіз її сюди, щоб офіційно зареєструвати наш шлюб і вже ніколи не розлучатися.

Володимир Гуз майже півроку перебував на київському Майдані.

– Я з перших днів знаходився на Майдані, пережив усі трагічні події, – розповів боєць. – Після Майдану я пішов у добровольчий батальйон «Айдар». Я не служив у армії. Після школи працював у селі – копав криниці. Перший раз взяв у руки автомат Калашникова на Сході, навчився з нього стріляти. Чернівецькі волонтери забезпечили мене усім необхідним – формою, берцями, продукти привозили. Дещо купував за свої гроші. Нас одразу ж кинули на передову. Брав участь у боях і в Донецькій, і в Луганській областях. Був командиром взводу. Найважче було, коли втратив усіх своїх 18 бійців. У живих залишився тільки я один. Заховався у покинутому будинку, звідки мене забрали наші військові. Отримав три контузії, але продовжував воювати. Зараз проводимо зачистки, стоїмо на блокпостах.

Нині молодята мріють про мир, коли Володимиру нікуди більше не треба буде їхати, коли можна буде знайти час на улюблені заняття: проводити час удома, дивитись кінофільми онлайн безкоштовно, зустрічатися з друзями.

Діана ТКАЧИК
для «Урядового кур'єра»