УМІЛІ РУКИ

Дотепні й майстровиті люди живуть у Черкаському краї

Пам’ятаю, як у Богодухівці Чорнобаївського району простий, але кмітливий чоловік виліпив таку собі скульптуру коня в натуральний зріст із піску та цементу. Та й поставив біля воріт, аби дивилися люди на цей пам’ятник вічному невтомному трудівникові. Коня шанують і в багатьох навколишніх селах. Він і виоре, й підвезе…

Кулібін з українського села. Фото з сайту kray.ck.ua

Анатолій Яцько із Сазонівки сусіднього Оржицького району, на Полтавщині, мало не молиться на свою кобилу Мавку. Без неї, каже, як без рук. А оце приладнав на воза кузов із «запорожця» та й їздить ним до Чорнобая на базар. А щоб не змерзнути в негоду — ще й буржуйку в кабіні прилаштував. Накидав дров — і хоч до самого Криму в тому «запорожці» мандруй. Дарма що зустрічні іномарки сигналять. Бензину, каже Анатолій Іванович, конемобіль не просить. Півтори години — й на базарі. Й бездоріжжя йому не страшне. Їде собі той агрегат то риссю, то галопом — із вихлопної труби димок, двірники скло чистять. Дивуються люди. А чому дивуватися?

Яцько в селі — людина відома. Колись, у молоді роки, був механізатором. Потяг до техніки, мабуть, від батька перейняв. Та й уміння всяке: полагодити інвентар, трактор чи машину йому навіть дуже просто. Здоров’я, правда, підводить. Колись потрапив в аварію, тож наслідки тепер усе життя відчуває. У свої майже п’ятдесят так сім’ї й не створив. Із господарством без сторонньої допомоги справляється. Домашня птиця, вівці, кролі, город, свій млин, який також потребує уваги, — крутиться навколо цього, ніби заведений. Тільки й відпочинку, що на базар з’їздить.

То риссю, то галопом мчить селом конемобіль. Фото з сайту kray.ck.ua

А «запорожець», справжній, на ходу, в нього також є. Працює, каже, як годинник. Однак усе-таки віддає перевагу своїй оригінальній конструкції з Мавкою. Так, вважає, надійніше. Та й дешевше.

А ось Микола Тарановський зі Сміли переобладнав залізного коня, тобто звичайний мотоцикл, у пожежний. Столітрова діжка з водою, два барабани з рукавами та вогнегасниками. Такі додаткові деталі з’являються на мотоциклах, які потрапляють до його рук. Це спеціальні пристрої для гасіння полум’я. Як вважає сам винахідник, таке ноу-хау незамінне в сільській місцевості: не треба чекати пожежників з району, а можна гасити вогонь самим. Мотоциклом уже зацікавилася місцева влада.

Два диво-мотоцикли придбали фермери. Розігнатися така машина може до ста кілометрів за годину.

Добре, що винахідника розуміє дружина, не тільки виділяє із сімейного бюджету кошти на запчастини, а й під час роботи часто підсобляє: щось потримати, інструмент подати. Нова техніка невдовзі може з’явитися на озброєнні у місцевих пожежників.

Ще в молодості Микола Тарановський сконструював свій дельтаплан, який непогано літав. Дуже цікавиться технікою, любить щось конструювати. У голові, каже, стільки різних проектів, але, бідкається, не на все грошей вистачає. Із шестирічного віку привчив до техніки й сина Михайла. Разом переобладнали вже три мотоцикли. Два з них придбали люди з Кіровоградщини. Нині вдосконалюють свої творіння і мріють створити у Смілі мотоциклетний завод.