ІМЕНА

У Луцьку відкрилася виставка до 85-річчя від дня народження українського художника Леоніда Неймарка

До творення експозиції «Графіка, акварельний живопис» у Волинському краєзнавчому музеї  залучили не тільки експонати з його фондів, а й з архіву художника та приватних збірок. Долучилася родина митця, колеги-газетярі — художник тридцять літ свого життя віддав роботі у газеті «Радянська Волинь», та друзі.

—  Німець за походженням, Леонід Неймарк народився 1928 року у місті  Новограді-Волинському (помер у 1994 році). З дитинства мав потяг до малювання, відвідував студію образотворчого мистецтва. Потім були роки навчання на курсах малюнка та живопису при Всесоюзному будинку народної творчості. З 1959 року Леонід Неймарк працює в майстернях Волинського обласного кооперативного товариства художників, далі —  на посаді художника-ретушера в редакції обласної газети «Радянська Волинь», —  розповіла про майстра пензля у вступному слові заступник директора музею Євгенія Ковальчук. —  Чи не кожен номер газети періоду його роботи в ній був ілюстрований малюнками, які не тільки прикрашали видання, а й стали справжнім графічним літописом Волині.

«Біля старої фортеці». Акварель, 1979. Фото автора

Про маловідомі сторінки біографії митця повідав шанований в області за свою принциповість журналіст Олександр Нагорний.

—  Після початку Другої світової війни радянська влада виселила німецьку родину Неймарків в Комі АРСР. Леонід працював там контролером у райенерго і звернув увагу, що начальник місцевого райвідділу НКВС не платить за електроенергію. Хлопець зробив йому  зауваження. «Ах ти, молокосос —  я тобі покажу!..» —  почув від того. А незабаром був викликаний на допит, де йому  прочитали написаний на нього кращим другом донос, —  розповів газетяр. —  «Трійка» припаяла контролеру десять років «за антирадянську пропаганду»… 

З шахти, де керівництво СРСР для будівництва світлого комуністичного майбутнього використовувало дармову робочу силу, він би, мабуть, не повернувся. Якби не його вміння підмічати головні риси характеру людини і  блискуче відображати їх на папері.

—  Проходить час і ти бачиш: чимало з того, що вчора вважалося цінним, нині таким уже не є. З творчістю художника Леоніда Неймарка  такого не трапиться! —  впевнена завідуюча художнім відділом музею, заслужений працівник культури України Зоя Навроцька. —  Його творчість та ім’я будуть введені в науковий обіг. Бо просякнута гуманізмом майстерність блискучого пейзажиста та портретиста, що легко пізнається за його особливим стилем, залишила нам в сотнях і сотнях акварелей та малюнків тушшю, олівцем зримий образ останніх десятиліть минулого століття...