На двадцяти підприємствах морського транспорту (а це  18 морських портів, ДП «Дельта-лоцман» та Керченська паромна переправа) розпочинається реорганізація, пов’язана з реформуванням галузі згідно з  вимогами Закону «Про морські порти України». Уже підписано  розпорядження Кабінету Міністрів, яким погоджено пропозиції Мінінфраструктури щодо змін на підприємствах галузі та створення державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Є й відповідний наказ профільного відомства. Як саме все це відбуватиметься, йшлося на «круглому столі» у міністерстві.  

Примхлива весна стримує посівну кампанію на Черкащині. Хоч аграрії підійшли до неї в повній готовності. Лише в деяких господарствах, як повідомив заступник голови облдержадміністрації Анатолій Івашкевич, дещо бракує кредитних ресурсів, але й ці питання оперативно вирішують. Найскладніше чітко організувати польові роботи, адже відведені природою строки вкрай стислі.
Під урожай нинішнього року засіяно 237,5 тисячі гектарів озимих зернових. За даними науковців та фахівців управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій, посіви озимини перебувають в доброму та задовільному стані на 98% площ. 

Коли дивишся на асортимент молочної продукції, представлений у вітчизняній торговельній мережі, напрошується запитання: а чи вся вона справжня? Тобто скільки молока в тих сирах та сирках, йогуртах, кефірах тощо? І чи справді все воно коров’яче, а не такий собі рослинний замінник? Проте експерти переконують: мовляв, молока у нас навіть більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Тож наші виробники можуть не лише нас із вами, тобто вітчизняних споживачів, нагодувати молочними продуктами, а ще й за кордон їх експортувати.

Тим часом часто доводиться чути, що молокопереробні заводи купують сировину в селян буквально за копійки.

Наприкінці березня мешканці гуртожитку Бахчисарайського консервного заводу, які багато років пропрацювали на цьому підприємстві, вийшли з акцією протесту під стіни місцевого суду. Вивів людей на вулицю страх за своє майбутнє, оскільки в судових залах цієї установи їх один за одним почали позбавляти права власності на вже приватизоване житло.
Унікальність ситуації в тому, що ініціатором цих позовних заяв став не власник помешкання — збанкрутілий завод, а кілька людей, які теж отримали право приватизувати кімнати нарівні з іншими. На думку більшої частини жителів гуртожитку, протистояння розпочалося лише тому, що кільком родинам захотілось отримати більшу площу за рахунок інших. 

Одинадцятикласник Ярослав Швець із Кам’янки, що на Черкащині, удосконалив конструкцію котла, який працює на дровах і промислових відходах (тирсі, соняшниковому лушпинні, соломі). Агрегат дуже вигідний для опалювання виробничих цехів, однак його можуть використовувати й у малих приміщеннях. Хлопець запатентував форсунку, що регулює подавання повітря в камери згорання котла і дає змогу економити до 40% палива порівняно з аналогами. Винахід уже запущений у виробництво.  

Цей мистецький проект напередодні Великодніх свят розпочав заходи Волинського краєзнавчого музею з відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі.
— Віками творчість народних митців була важливим компонентом духовної культури. Вона уособлювала багатий образний світ, етичні ідеали, гуманізм і демократичність, своєрідність естетичних запитів нашого народу — того, що робить мистецьку спадщину України оригінальною і неповторною, — розповіла завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлисеєва. — Народний іконопис завжди був виразником національної свідомості народу. Саме у народній іконі у межах канонічної іконографії з'явилися паростки сприйняття образу людини з усіма її турботами, сповненої радістю і драматизмом. 

А все почалося з того, що до села Перемога Глухівського району на Сумщині з місць ув’язнення повернувся 40-річний Віктор К., який відбував покарання за крадіжку. Здавалося б, з’явився шанс розпочати інше життя. Однак сім’я не прийняла колишнього арештанта, виставивши його за двері. І це посеред зими, коли на вулиці мело і хурделило, а стовпчик термометра опускався позначки нижче 10 — 12 градусів.
 Що робити в такому випадку? Родичів немає, проситися до сусідів чи знайомих? Запитання щонайменше риторичні, якщо врахувати, що й робота Віктору поки що не світила. 

Придніпровський край ховає багато таємниць сивої минувшини. У VII — III ст. до н. е. територія сучасної Дніпропетровщини була центром Великої Скіфії. Саме тут археологи знайшли знамениту золоту пектораль. Придніпров’я називають колискою запорозького козацтва, адже тут у XVI—XVII ст. виникла перша у світі демократична республіка — Запорозька Січ.
Міністерство культури визначило область пілотною у створенні електронної бази даних пам’яток. Нині завершено роботу з інвентаризації всіх пам’яток та із визначення меж територій пам’яток археології. Як Придніпровський край зберігає історичну і культурну пам’ять століть — тема нашої розмови з директором Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Лідією ГОЛУБЧИК. 

Марина Алексєєва, відоміша широкому читацькому загалу як автор популярних детективів про міліцію сусідньої держави Олександра Мариніна, народилася в українському Львові. Щоправда, її батька-військового перевели туди на роботу після Другої світової війни. Та вочевидь згадки про дні золотої юності на площі Ринок та ще ностальгія за інтелігентною київською аудиторією, яка всупереч логіці нашого часу продовжує читати книжки, і привели московську письменницю до нашої столиці. Одна з двох щедро проанонсованих зустрічей пройшла в книгарні, в якій впадає в око засилля на полицях новинок чужомовної літератури, а українською хіба що можна прочитати назви тематичних відділів. Утім, мова не про те.  

Торішнього літа депутати обласної ради погодили видачу спецдозволів на користування надрами із покладами ільменітових руд дочірньому підприємству «Житомирбуррозвідка» державної Національної акціонерної компанії «Надра України». Відразу знайшлися критики цього рішення, які на хвилі передвиборної боротьби за депутатські мандати до Верховної Ради закликали земляків «захистити Полісся від титанової навали». Мовляв, видобуток ільменіту, що є сировиною для виробництва титану, завдає непоправної шкоди довкіллю. Тож території, відведені для освоєння кількох нових родовищ, неминуче перетворяться у мертву пустелю з «місячними» ландшафтами на місці зелених лісів і чистих річок.