До великого напливу прочан Умань готувалася ретельно. Проте хоч скільки готуйся, як і щороку, Рош-га-Шана застає зненацька. Юдейський новий рік за всієї його очікуваності падає на уманців як сніг на голову. І не тільки велелюддям чи активним броунівським рухом незвично вдягнених людей у центрі міста й поблизу могили праведника Нахмана, не тільки численними написами на будинках і торговельних ятках мовою, якої й досі не розуміє більшість уманців, веселощами, молитвами, музикою й співами, вуличним гамором. 

Коли йдеться про витратну частину бюджету села, міста чи навіть окремої родини, основні кошти, як правило, спрямовують передовсім на найбільш нагальні потреби — господарчі, медичні, освітні тощо, і вже залишки — на культуру. І така ситуація складається не тому, що ми нехтуємо культурою, а на неї найчастіше не вистачає фінансування. Як ніхто інший, це найбільше розуміють у сільській глибинці й невеликих містах. 

У країнах Європи заохочують використання велосипедів у містах, адже це розвантажує центр, зменшує викиди шкідливих газів і зберігає здоров’я. У Копенгагені, столиці Данії, можна взяти велосипед напрокат безплатно на будь-який час. Пересічний житель цієї країни за рік намотує майже 900 кілометрів, не набагато менше їх залишає під колесами нідерландець. 

Петро Войталюк вірний усе життя землі, де народився, і покликанню художника. У місті Городок на Хмельниччині він 63 роки тому прийшов на білий світ, зростав. Залишав рідну сторону хіба на певний час, коли після закінчення школи-інтернату поїхав у тодішній Ленінград навчатися у студії образотворчих мистецтв. Здобувши фах художника-оформлювача, повернувся додому. Спочатку працював у місцевій художньо-оформлюльваній майстерні та заочно здобував знання в Московському університеті мистецтв. Тож його трудовою пристанню став городоцький цукровий завод. На цьому підприємстві Петро Броніславович понад 20 років обіймав посади художника, старшого художника, малював плакати, різну наочну агітацію, займався художнім оформленням. У вільний час творив для душі — писав пейзажі, натюрморти. 

Основним завданням будь-якої системи охорони здоров’я є безперервне забезпечення доступними лікарськими засобами, особливо незахищених груп населення чи пацієнтів із хронічними захворюваннями. В Україні однією з програм, що мають саме таку мету, є урядова програма «Доступні ліки». Програму було розпочато у квітні 2017 року. Через два роки – у квітні 2019-го були запроваджені нові правила її реалізації. Функції адміністрування від Міністерства охорони здоров’я України перейшли до Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Препарати відтепер можна отримати тільки за електронним рецептом, у будь-якій аптеці, яка уклала договір з НСЗУ. До речі, електронний рецепт може бути виписаний лише тим сімейним лікарем, терапевтом або педіатром, з яким пацієнт уклав декларацію. 

На сучасних дітлахів, які, мовляв, мало читають книжок і забули дорогу до бібліотек, не нарікають нині дорослі тільки тоді, коли й самі надовго зависли у соціальних мережах. Проблема справді є. Але існує чимало прикладів роботи вітчизняних бібліотек, які переконливо спростовують ці зітхання. 

Чотириденний робочий візит Президента Володимира Зеленського до США для участі у 74-й сесії Генеральної Асамблеї ООН був надзвичайно насиченим на події та зустрічі. Глава держави, як докладно повідомляв «УК», взяв участь у саміті щодо Цілей сталого розвитку, виступив із промовою під час загальних дебатів сесії Генасамблеї ООН, провів змістовні двосторонні зустрічі з лідерами інших країн, поспілкувався із представниками української громади Америки. 

Цього тижня у Європарламенті відбулось установче засідання неформальної групи євродепутатів «Друзі європейської України» за участі членів Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції. До складу об’єднання увійшло близько 50 євродепутатів від шести політичних груп, які представляють 15 країн ЄС. Метою діяльності цього об’єднання стала політична підтримка України та просування її економічної інтеграції в ЄС. Українські та європейські депутати збираються щиро й без образ спілкуватися на найгостріші теми у відносинах Києва і Брюсселя. 

Довгоочікуване звільнення Кремлем українських політв’язнів і військовополонених, а також внесення питання України до порядку денного найбільшої у Європі щорічної конференції ОБСЄ з прав людини та демократії, яка 16—27 вересня відбулася у Варшаві, стали приводом для розмови з виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком. 

Мандруючи світом, ми відкриваємо для себе щось нове: культуру, історію, природу, людей. Під час подорожі виходимо із зони комфорту, стаємо дещо вразливішими й більш відкритими. Досліджуємо не тільки нові країни — пізнаємо себе, змінюємо або уточнюємо власні життєві пріоритети. Часто день, проведений у новому місці, дає значно більше, ніж десятки років перебування вдома з книжками про подорожі. Недарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути.