Карантин оголив і загострив багато проблем, зокрема домашнього насильства. Адже багато родин опинилися у чотирьох стінах через режим самоізоляції. Такі нові спостереження фахівців Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги. Тут відновили роботу «гарячої лінії», звернувшись на яку, можна отримати пораду і консультацію психолога, а в разі гострої необхідності — допомогу та перенаправлення потерпілих у спеціальний притулок.

Страховому бізнесу живеться нелегко — карантинні заходи фактично звели нанівець його роботу. Ситуація ускладнюється тим, що з 1 липня 2020 року компанії, які працюють на цьому ринку небанківських фінансових послуг, повинні перейти під крило Нацбанку України, який надалі регулюватиме їхню діяльність. Керівники страхових компаній у цьому вбачають неабиякі проблеми. Як їх подолати? Як виживатиме страховий бізнес та які завдання на нього покладено, «Урядовий кур’єр» розпитує генерального директора асоціації «Страховий бізнес» В’ячеслава ЧЕРНЯХОВСЬКОГО.

Зазвичай наприкінці травня на корпункті «УК» на Рівненщині з’являється директор дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Країна мрій» в Острозькому районі Іван Дячук. Розмовляємо про проблеми в організації дитячого оздоровлення, що рік у рік наростають, наче снігова куля. Адже з 2014-го цей процес відбувається без участі фонду державного соціального страхування: відповідний пункт Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (п. 1 ст. 25) поставили на дуже вже затяжну паузу.

Неподалік села Мигія в Первомайському районі Миколаївської області, яке відомо дивовижними природними краєвидами, кілька місяців тому утворилося озеро. З’явилось воно на місці кар’єра, де видобували каолін. Власники кар’єра згорнули виробництво й покинули його. Котлован став заповнюватися водою, тож утворилося блакитне озеро з білосніжними берегами. І сюди потягнулися люди.

Про походження назви Золотий Потік існує народна легенда. Під час тривалої ворожої облоги фортеці захисникам не вистачало води. У цей скрутний час у підземеллі замку виявили джерело, вода якого ніби сама пробилася до оборонців із потоку за межами твердині. Відтоді поселення стали називати Золотим Потоком.

Відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (далі — Закон) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі —Комісія) розглянула подані Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України матеріали про хід проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну сталевих безшовних гаряче-деформованих труб походженням з Китайської Народної Республіки та за результатами розгляду встановила, що існує необхідність продовження строку проведення антидемпінгового розслідування.

Сьогодні відбулася спеціальна віртуальна зустріч із главами урядів держав-членів Центральної європейської ініціативи (ЦЕІ), участь у якій взяв і Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Учасники відеоконференції обговорили питання боротьби з пандемією, подолання економічних наслідків, координацію зусиль щодо відкриття кордонів, відновлення туристичної галузі тощо. 

Із запровадженням в Україні карантину частина свинарів необґрунтовано підняли ціни на живих свиней із 45 до 52 грн/кг, через що переробні підприємства вимушено підвищили ціни на свою продукцію для торговельних мереж і менше стали купувати свиней як сировину. Пропозиція стала перевищувати попит на них, і закупівельна ціна знизилася подекуди до 40 гривень за кілограм живої ваги. Але попит на свинину та продукцію з неї вже катастрофічно впав, тож програли всі — і свинарі, і переробники. 

В історії кожного народу є власні сторінки трагедії й боротьби. Мало відомо, що в Криму три корінні народи України: кримські татари, караїми і кримчаки. Щодень інформаційно наповнюється дедалі новими фактами з їхнього життя. Для кримських татар найтрагічніша подія, що не оминула жодної сім’ї, — депортація 18 травня 1944 року.

…Дощ добряче припустив, і нам довелося прискорити ходу від Могили — пам’ятника Невідомому солдату в бік Президентського палацу. Саме тут, майже напроти резиденції глави Польщі, наша мінікомпанія згорнула свої парасольки у фоє старовинної багатоповерхівки. Відчувши запах кави, ми піднялися на другий поверх. У тутешній затишній кав’ярні й познайомилися із землячкою, офіціанткою Марійкою. Тернопільчанка. Уже п’ятий рік живе у Варшаві. Роботою задоволена. Вчиться вечорами в одному з коледжів, опанувала англійську. Збирається згодом попрацювати в Німеччині — «там заробітки вищі».