Хлопець спортивної статури з рюкзаком упевнено відчиняє двері освітнього центру «Донбас-Україна», що на першому поверсі Таврійського націо­нального університету ім. В. Вернадського. Цей виш єдиний переїхав з окупованого Криму й тепер працює у столиці. «Добрий день, хочу подати документи на факультет фізичної культури і спорту», — каже 21-річний Олександр і розповідає, що приїхав з міста Ровеньки, що на Луганщині, — з непідконтрольної території. «Додому більше не повернусь, — зауважує хлопець. — Війна — це дуже страшно, досі не можу оговтатися від обстрілів». Він  залишив неіснуючу «ЛНР», щоб здобути українську освіту і здійснити мрію — стати тренером. 

Голова Державної служби України з безпеки на транспорті Михайло Ноняк проінспектував роботу управління Укртрансбезпеки — із плановим робочим візитом побував у Закарпатській області. Мета поїздки — виявити готовність прийняти нові виклики, пов’язані з введенням режиму безвізового перетину кордону з Євросоюзом.

Запропоновані урядом зміни до державного бюджету й збільшення фінансування найважливіших соціальних і оборонних програм обсягом 26 мільярдів гривень — результат системних кроків у напрямі зміцнення економіки. У четвер Верховна Рада ухвалила за основу цей пакет. Але не ухвалила в цілому, мотивуючи таке рішення збільшенням доходів у зв’язку з перевиконанням планових показників і розподілом надпланових надходжень. 

ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» відключило від електроенергії деякі військові об’єкти на території області. Як заявляють у прес-службі компанії, причиною відключення стали борги з оплати, накопичені більшістю об’єктів. Також ЛЕО заявляє про відсутність договірних відносин зі значною кількістю інших військових об’єктів протягом тривалого періоду (військові частини біля лінії розмежування та блокпости).  

Концепт? Бюджет? Професійна команда? У чому запорука успішного мистецького фестивалю? Відвідавши Porto Franko, маю власну відповідь на це запитання. Усе вийде, якщо запропонувати до уваги шанованої публіки ретельно складену програму, в якій витримано баланс між мистецтвом елітарним і популярним. Протягом п’яти днів Івано-Франківськ фестивалив на кількох майданчиках одночасно: музика, театр, поезія, візуальне мистецтво, кіно, лекторій. 

Тернопілля має амбітні наміри стати популярною локацією для знімання й популяризації українських фільмів. Щойно в обласному центрі закінчили роботу над короткометражкою «Жага неба», складовою кіноциклу «Слава Україні! Героям слава!». Тож тернопільці вже побували на її допрем’єрному показі. 

Ми зустрілися з Василем  Григоровичем напередодні його 70-річчя. В розмову про людиноцентризм, запит на якісну освіту в суспільстві, про її майбутнє, про те, як виховати самодостатню особистість, вкраплюються спогади про рідне село, дитинство, батьків. Та й говорить Василь Кремень так, як, бува, почуєш у селі поважну чоловічу розмову: неспішно, вагомо і з  людяністю в голосі. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Сибірська Голгофа репресованої актриси 

Наймолодший командуючий фронтом

Генерал Чупринка і фальсифікатори

Створення штучного положення поза грою у футболі дуже часто стає рятівною тактикою для команд, які обороняються. Та досягається це тільки завдяки злагодженим і синхронним діям захисників, після яких нападники опиняються у пастці, тобто поза грою.  

Скажу щиро, спочатку запрошення взяти участь у форумі Let’s Create Our Future Together, який мав відбутися на території покинутого басейну «Чайка», викликало кілька запитань. Наприклад, мені не зовсім зрозуміло, чому «створювати наше майбутнє разом» маємо англійською? Може, нарешті спробуємо перейти на державну, коли вже про такі важливі речі йдеться? І де та «Чайка»? Чи полегшить така незвична локація попередньо заявленим громадським діячам, представникам влади, активістам, дипломатам і тим, хто захоче до них приєднатися, обговорення, як на мене, непідйомних проблем на кшталт «визначення головних орієнтирів та стратегії розвитку українського суспільства в найближчі 50 років», «реформа в гуманітарній/соціокультурній сфері як один із пріоритетів державної політики»? Загалом такі теми не дуже надихають, бо якось у нас складається так, що стратегії й концепції живуть власним, окремішнім від реалій життям.