Статті

У столиці вперше в Україні відбувся показ мод для жінок з інвалідністю.Організатори заходу спробували нагадати суспільству, що поруч живуть люди з особливими потребами, котрі не хочуть, аби їх жаліли. Вони чекають на звичайне розуміння і підтримку. Ці люди мають таке ж право, як і всі, реалізовуватися й демонструвати себе в усіх сферах сучасного життя, у тому числі й у високій моді. Адже жінка — чи здорова, чи з якимись фізичними і психічними особливостями, теж повинна бути чарівною і привабливою, при цьому не відчуваючи незручності через свої проблеми.  

Почалося все у польському місті Ястров’є, де учасники народного колективу «Ястровяци» культивували традиції своїх батьків — вихідців із Буковини. Про них прочули такі самі колективи з інших європейських країн, адже буковинців — по всьому світу! У трагічні сторінки історії нашого прикордонного краю вписано час і події, коли тисячі родин не з власної волі залишили рідну землю. Але вони плекали свої традиції, культуру. А їхні нащадки згуртувалися у фестиваль, щоб пропагувати неповторну буковинську культуру через танці, співи та обряди.   

У селі Маяки, що в Біляївському районі неподалік Одеси, нещодавно з’явився «будиночок шерифа».   

«Шановні громадяни! Тільки раз і тільки у нас! Поспішайте на неповторне шоу «Ніч у буцегарні»! У програмі: пікнік за гратами; театралізоване прочитання Кримінального кодексу; виступ аматорського колективу в’язнів «Веселі посиденьки»; демонстрація багатосерійного містичного трилера «Перевертні у по…тертих кросівках»; спортивний спаринг на гумових кийках. На вас чекають різноманітні розваги, подарунки, кава-брейк та дискотека з промовистою назвою «Під небом у клітинку».

Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва — так виглядає блискучий квартет з Дніпропетровщини.  Ще два роки тому на світовій першості наші дівчата випередили всіх суперниць. У сезоні-2011 на водних доріжках новозеландського міста Карапіро  український екіпаж  фінішував другим, поступившись лише британським спортсменкам. Але у рік ювілейних Олімпійських ігор рівних нашій четвірці парній просто не було: лідери збірної перемогли на трьох останніх етапах Кубка світу поспіль. 

Проблема із системою водопостачання для нашої держави не нова. Передовсім це стосується подачі гарячої води для населення. Влада різних рівнів неодноразово запевняла, що проблему буде розв’язано. Проте численні скарги громадян, зокрема на те, що профілактика тепломереж не закінчується у встановлені нормативами і оголошені людям строки, а у багатьох населених пунктах гаряча вода зникає із завершенням опалювального сезону, спонукають замислитися над ефективністю роботи чиновників на місцевому та центральному рівнях.    

Микола Азаров під час відвідування Школи підготовки олімпійського резерву доручив створити комфортніші умови підготовки спортсменів.«Під час поїздки я побачив певні недоліки, які необхідно усунути. Я направляю сюди спеціалістів, які зроблять проектні пропозиції щодо поліпшення умов підготовки олімпійців на цій базі. Уряд ці пропозиції розгляне та виділить необхідне фінансування», — зазначив Микола Азаров. Прем’єр-міністр підкреслив, що у гімнастичному залі, де займаються легкоатлети, задуха.  

Згадалася російська народна пісня «Матушка, что во поле пыльно?» — про дівчину з давнини, яку збираються одружити з нелюбом. Бо вона так перегукується із сьогоденною халепною ситуацією щодо моєї рідної української мови в державі Україна... Дівчина запитує «Сударыня матушка, что во поле пыльно?» і чує у відповідь — «Дитятко милое, кони разыгралися». 3 липня у Верховній Раді, коли там у першому читанні прийняли закон Ківалова—Колесніченка «Про засади державної мовної політики», розігралися не коні. 

Неприємне здивування спіткало студентів низки українських вишів, коли ті отримали свою липневу стипендію: замість звичайних 730 грн на їхніх карткових рахунках виявилося на 200 грн менше. Зокрема, за словами президента Української асоціації студентського самоврядування (УАСС) Єлизавети Щепетильникової, зі скаргами на  зменшення стипендії звернулися студенти Київського національного торговельно-економічного університету, Запорізького національного університету, Рівненського державного гуманітарного університету, Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», Кам’янець-Подільського національного університету та інших вишів.  

«Семиштан Олексій Іванович, три поранення; Федір Дєдушкін, контузія, три поранення; Іван Радченко, два поранення; Олексій Фаренюк, два поранення…» — така стисла, але, погодьтеся, надзвичайно красномовна інформація міститься під листом, з яким звернулися до нашої газети її постійні читачі, інваліди війни І групи, члени Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних сил і бойових дій. «Ми часто чуємо у виступах депутатів, посадових осіб виконавчої влади слова на захист чорнобильців, дітей війни соціальних груп, — пишуть шановані автори. — І це правильно». 

Угоду про спільний авіапростір з Євросоюзом Україна не змогла укласти у передбачуваний термін. Відповідне доручення Президент дав Кабміну ще взимку. Переговори мали завершитися на початку липня цього року. Та хоча робота над документами не припинялася, часу забракло. Тож вочевидь, терміни укладання угоди треба переносити. У Державіаслужбі, яка відповідає за переговори з Євросоюзом та Єврокомісією, сподіваються, що дату відтермінують на початок наступного року. Принаймні Мінінфраструктури вже звернулося з цим до Президента.  

Уявити пляж без торговців, які пропонують придбати у них усю цю неперевершену смакоту, майже неможливо. І якщо одні відпочивальники не замислюючись купують ці «ласощі», інші вважають їх небезпечними й утримуються від споживання. Воно й зрозуміло, чому: купуючи, приміром, пиріжок, ви навіть не думаєте попросити сертифікат якості на цей продукт. Усім зрозуміло, що його немає і в цьому разі й бути не може. Ну яка бабуся, що реалізує випічку на пляжі, проте даремно.   

Хто з нас хоча б раз у житті не забрав з роботи додому ручку або блокнот, ластик чи кілька аркушів паперу? За умови, що робоче місце — в офісі. «Ну то й що, подумаєш, — міркує більшість. — Це ж не техніка або гроші. На один блокнотик офіс не збідніє. До того ж, так роблять майже всі…» І ніхто навіть не замислювався, що цей вчинок можна кваліфікувати як крадіжку.  

Коли Лорда виводили з приміщення, директор відгодівельного комплексу ТОВ «Ряснянське» Сергій Лихацький попередив: не можна гладити тварину і підходити до неї ближче як на два метри. Хряк хоч і сумирний за натурою, все ж таки непередбачуваний. А він не вийшов, а буквально виповз на своїх коротеньких ніжках. Похитуючись, почвалав до паркану, низько нахиливши голову і підбираючи на траві щось їстівне. Хрякові було неймовірно важко підвести здоровенного і круглого, як сковорідка, п’ятацюру. Здавалося, він не рохкав, а тяжко сопів та прицмокував.  

Лелека, боцюн, чорногуз, бусол, бузько, бусьок… Скільки душевного тепла та прихованої ласки у цих простих, ще з дитинства добре відомих кожному поліщукові назвах! Не знаю, як в іншиaх регіонах, але і поява на світ нашого лісового волинського люду тісно пов’язана із чорногузами. Бо коли маленький поліщук тільки зіпнеться на ноги і почне відкривати для себе цей світ, то рано чи пізно запитає: «Мамо, а звідки я взявся?» На що майже неодмінно отримає апробовану століттями відповідь: «А лелека приніс!.. Одчепися!» 

Шановна редакціє! Життя та здоров’я моїх двох малолітніх дітей-інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи і моє — інваліда війни та Чорнобиля I групи — в небезпеці через жахливі житлові умови. Моєї пенсії ледве вистачає на лікування дітей, яким, за висновком лікарів, слід створити нормальні умови проживання. І хоч влада обіцяла ще 2006 року забезпечити інвалідів-чорнобильців житлом, нічого не зроблено. 

Рік тому біля керма «Фейєнорда» став Рональд Куман. Найрезультативніший захисник в історії світового футболу і на тренерському містку продемонстрував свої різнобічні таланти. Але й репутація професіонала елітного рівня не дала змоги йому зберегти своїх найкращих футболістів, які подалися у клуби англійської Прем’єр-ліги. —Динамівці просто зобов’язані подолати голландський бар’єр, — наголосив напередодні зустрічі екс-захисник киян Стефан Решко. 

Усе, вирішено! Після того, як мій добрий знайомий — відомий вітчизняний видавець і шанувальник української історії та культури Сергій Кіктенко — у деяких цікавих подробицях розповів про Козелець на Чернігівщині, я остаточно зважився відвідати славетне місто. Тим більше, що Сергій (а він, щоб ви знали, найдужче цікавиться саме цим краєм, кілька років тому був навіть учасником зустрічі нащадків графа Розумовського)  звідти родом. А ще тим більше, що він саме їхав до свого маєтку, який йому дістався від діда, багатого тамтешнього міщанина. Як не зекономити бензин і не впасти на хвіст?

Один із моїх знайомих має трохи дивний «пунктик». Кожного, з ким зустрічається вперше, згодом неодмінно екзаменує двома запитаннями. А саме: скільки свят налічує наш календар? Друге: хто (або що) не підпадає під них, тобто залишається поза «датськими» урочистостями? Як правило, співрозмовники стенають плечима або ж розводять руками. А чоловік багатозначно усміхається, насолоджуючись інтелектуальною перевагою. 

Маршрут до олімпійської вершини 26-річна Яна Шемякіна прокладала з гросмейстерською точністю. На старт індивідуальних змагань у фехтуванні на шпагах вона вийшла, посідаючи лише одинадцяте місце у світовому рейтингу: не найкраща позиція в турнірі, де одна-єдина поразка перетворює тебе з учасника в глядача. Спочатку наша землячка впевнено здолала чемпіонку світу-2009 Любов Шутову з Росії. Вже в 1/8 фіналу Яні протистояв один із головних претендентів на перемогу — дворазова чемпіонка світу та володарка чотирьох золотих медалей чемпіонатів Європи румунка Ана Марія Бранза. Основний час не виявив найсильнішого — 13:13. У додану хвилину підопічна тренера Андрія Орликовського виявилася спритнішою.