За аналогією з відомим висловом про кота, нині можна стверджувати, що в «Газпромі»  нарешті почали усвідомлювати: «масляна», яку там планували розтягнути на 10 років, почала раптом  швидко наближатися до  завершення. Таке «ламання кайфу», що його офіційний Кремль одержував  від кабальної для України газової угоди 2009 року,  «Газпрому» явно  не сподобалося. І  його  керівництво не придумало нічого кращого, ніж знову піти протореною стежкою погроз,  суть яких при детальному розгляді має вигляд звичайного  блефу. До шантажу, на кшталт судових позовів за недобір газу та виставлення багатомільярдних штрафів, додалися взагалі хамські оцінки реверсу вуглеводнів із Європи в Україну як шахрайських схем.

Кому в Києві безробіття не загрожує, то це будівельникам. Вони їдуть сюди з усієї України. Об’єктів споруджують он як багато, тож робочі руки потрібні. Однак, як виявилося, працювати на будівництві — далеко не завжди означає заробити… 

Для України, як і для більшості країн Європи, нині основною демографічною тенденцією є старіння населення. Тому змінюється співвідношення між кількістю працюючих та пенсіонерів. Тож виходом із ситуації в багатьох країнах стало підвищення пенсійного віку, до того ж істотне.
У нашій країні число працюючих майже зрівнялося з числом тих, хто перебуває на заслуженому відпочинку, отже, перші мають забезпечити своїми внесками другим пенсійне утримання. У таких умовах забезпечити повну і своєчасну виплату пенсій без пенсійної реформи, яка стартувала в жовтні 2011 року, було б непросто. До речі, в деяких країнах Європи пенсійний вік підняли аж до 70 років! На цьому тлі положення нашої пенсійної реформи, за якими жінкам поступово підвищують пенсійний вік до 60 років, має вигляд відносно м’якого. 

Широка міжнародна дискусія про пенсійну реформу стартувала в 1994 році після публікації доповіді Світового банку "Запобігання всесвітній кризі старіння", в якій зазначалося, що з урахуванням сформованої тенденції збільшення тривалості життя пенсіонерів більшість країн зіткнуться з дефіцитом пенсійної системи, побудованої виключно на принципах перерозподілу коштів між поколіннями (солідарний принцип, або Pay-As-You-Go). Протягом кількох років представники Світового банку, Міжнародної організації праці, Міжнародної організації соціального забезпечення сперечалися про співвідношення накопичувальних і перерозподільних елементів у системі пенсійного забезпечення. Досягнутий на нинішній момент політичний консенсус передбачає, що універсального рецепту не існує і кожна країна повинна вибрати власну модель, яка відповідає національній специфіці та рівню економічного розвитку.

 Рибній галузі в Україні явно не щастило. Протягом останніх двадцяти років вона була для уряду, як валіза без ручки. Центральний орган, який мав управляти всіма процесами та сприяти розвитку рибної промисловості, постійно реорганізовували, то піднімаючи, то понижуючи в статусі. Спершу це було міністерство, потім держкомітет, далі —департамент, що входив до складу Міністерства АПК, потім знову держкомітет. Це в свою чергу не могло не позначитися на роботі галузі загалом. Як наслідок, виробництво риби легальними підприємствами скорочувалося, натомість зростав вилов тіньовими структурами. Дійшло до того, що, за даними експертів, на одну тонну риби, виловлену артілями та рибпідприємствами, припадало майже три тонни продукції, «вичерпаної» з внутрішніх водойм браконьєрами.   

З прийняттям Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» розпочався новий етап національної пенсійної реформи. Цей закон передбачає проведення необхідних і довгострокових реформувань, які спрямовані на зменшення нерівності в розмірах пенсій, повинні стимулювати людей до економічної активності та продовження трудового періоду життя. Мета заходів — не скорочення обсягу пенсійних видатків (у номінальному виразі вони неминуче зростатимуть). Завдання полягає у перерозподілі обмежених фінансових ресурсів від «молодих» пенсіонерів зі значним потенціалом працездатності на користь старших поколінь людей, які загалом жили і працювали у значно гірших та важчих умовах.  

Понад гектар прибережної зони Чорного моря загальною вартістю понад 17 мільйонів гривень повернули одеській громаді за результатами восьми позовів прокуратури Суворовського району міста Одеси. Торік у липні суд визнав недійсними договори купівлі-продажу та скасував державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані у селі Крижанівка Комінтернівського району. Цього місяця рішення суду було виконане. 

Торік —  попри те, що світові фондові індекси зростали, —  національні індикатори ринку цінних паперів стали аутсайдерами, втративши 35% вартості. Акції вітчизняних підприємств, у які вкладають кошти інституціональні інвестори, зокрема і недержавні пенсійні фонди (НПФ), істотно подешевшали. Середня дохідність НПФ за 2012 рік становить 8,2% (за винятком дохідності корпоративного фонду НБУ, яка, за даними Нацкомфінпослуг, досягла 6,2%). На фондовий ринок негативно вплинули й податкові новації, зокрема введення акцизу на операції з відчуження цінних паперів. Про невдачі та здобутки вітчизняного ринку недержавних пенсійних фондів розповідає віце-президент компанії з управління активами «КІНТО» Анатолій Федоренко, який був одним із розробників Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення». 

Для Одеси вільна економічна зона (ВЕЗ) — це, крім іншого, ще й певний історичний символ процвітання, що походить від запровадженого ще 1817 року режиму порто-франко, який сприяв тодішньому піднесенню міста. Втім, навіть згадуючи славні діяння градоначальника графа Ланжерона, нинішні апологети вільної зони, звісно ж, роблять акцент на її суто економічних перевагах, як-то залучення інвестицій та створення точок зростання для всієї економіки країни. 

Напередодні свята Великої Перемоги актуальною темою у царині пенсійного забезпечення, безперечно, є виплати ветеранам та інвалідам війни.