Кожен день із воєнних 1418 Василь  Деркач пам’ятає від світанку до заходу сонця. А війну зустрів курсантом 1 Київського Червонопрапорного артилерійського училища. Він летів до столиці соколом відразу після випускного вечора в школі, перестрибнувши тин рідного двору в селі Панорниці на Чернігівщині. 45 кілометрів було до залізничної станції Алтинівка — і весь час ішов дощ. Але не зміг той дощ змити усмішку з обличчя хлопчини, на грудях якого блищали значки «Ворошиловський стрілок» та ГПО. Він був готовий і до праці, і до оборони, та от тільки не чекали ані Василь, ані його товариші того, що в перші дні їхнього курсантського навчання й очікуваної війни господарями в небі над столицею стануть  літаки зі свастикою.  

Звітний тур увійшов в історію не завдяки фантастичній результативності і гучним сенсаційним результатам. Ще жодного разу арбітри не вилучали з поля відразу вісьмох футболістів. Червоні картки побачили перед собою Ванче Шиков і Сільвіу Ізворану («Волинь»), Алекс («Шахтар»), Микола Іщенко («Іллічівець»), Дуглас Силва («Дніпро»), Микола Жовтюк і Муртаз Даушвілі («Карпати»), Володимир Лисенко («Говерла»). 

Напевно, жодного року не минає без інформації про «замінування» того чи того навчального закладу. Правоохоронці добросовісно реагують на анонімні дзвінки, евакуюють учнів та обстежують приміщення. І, поза сумнівом, рано чи пізно таки знаходять малолітніх «терористів», дії яких найчастіше мають просте пояснення: бажання перешкодити контрольній роботі чи просто пожартувати.
Так сталося на початку цього року в одній із сільських шкіл Куликівського району на Чернігівщині. Хоч «жартівник» передбачливо викинув сім-карту, з якої телефонував до міліції, та позбутися мобільного не наважився, тож за його сигналом і був знайдений. Тепер десятикласнику загрожують не зошити, а роки «у клітинку», а його батькам належить компенсувати багатотисячні збитки за виїзд спецтехніки на хибний виклик. Дожартувався, одне слово. Кажуть, розкаявся, але запізно. 

Час — складна наукова,  філософська і соціальна категорія. Та розпочнемо з останнього актуального для України питання.
Починаючи з 1996 року на території України запроваджено час другого часового поясу (київський) з переведенням щорічно годинникової стрілки в останню неділю березня о 3 годині на годину вперед і в останню неділю жовтня о 4 годині на годину назад. 

Нова Стратегія національної безпеки України (ухвалена майже рік тому), дала змогу за короткий термін впорядкувати роботу сектору безпеки і поступово впроваджувати глибокі перетворення в кожному з його сегментів. Такими словами Віктор Янукович розпочав засідання Ради національної безпеки і оборони.

Він нагадав про прийнятий комплекс документів з реформування та розвитку Збройних сил, схвалені рішення щодо перепідпорядкування прикордонної служби, проведення структурних змін в оборонно-промисловому комплексі та початок реорганізації системи реагування на надзвичайні ситуації. 

Другого дня офіційного візиту до Угорщини Прем’єр-міністр Микола Азаров зустрівся з Президентом цієї держави Яношем Адером. Глава українського уряду подякував за вольове рішення, відповідно до якого розпочався імпорт до України природного газу, придбаного на європейських спотових ринках. «Україна протягом багатьох років вела важкі переговори з нашими сусідами, і тільки Угорщина вирішила це питання, забезпечивши прорив в енергетичній незалежності України», — наголосив Микола Азаров.
Водночас він зазначив, що на прохання угорської сторони Україна може збільшити у 2—2,5 раза експорт електричної енергії, забезпечивши потреби сусідів в електроенергії. 

Про це повідомив під час «круглого столу» «Комерційна авіація: міжнародний досвід та українські реалії» віце-президент, заступник генерального конструктора ДП  «Антонов» Олександр Ківа. За його словами, цьогоріч підприємство планує виготовити 12 літаків, хоч замовники підштовхують до виходу на виробництво 15-ти. На його думку, незначне торішнє збільшення витрат на переобладнання виробництва прискорить цей процес, хоч на модернізацію потужностей треба ще близько $300 мільйонів. Їх «Антонов» готовий взяти у кредит, якщо дозволить уряд. Крім того, на думку Олександра Ківи, державі варто переймати досвід інших країн, зокрема Росії, з підтримки літакобудівників шляхом субсидування придбання авіатехніки в лізинг, підтримки експортного кредитування тощо.

Редакція газети «Урядовий кур’єр» розпочинає цикл публікацій, присвячених великій трагедії українського народу — штучно створеному сталінським режимом Голодомору 1932–1933 років, внаслідок якого загинуло кілька мільйонів людей.
Голод тричі переслідував українців — у 1921–1922, 1932–1933 і 1946–1947 роках, кілька поколінь поспіль пройшли найжорстокіші випробування. Але український народ вижив! З його пам’яті неможливо стерти пережите: спогади очевидців, сімейні історії зберігають правду про винищення народу. 
В радянські часи розмови про Голодомор розцінювалися як наклеп на радянську владу. Вголос говорити про великий голод почали тільки з часів незалежності держави. І першими у відкритті правди про трагічну сторінку історії власного народу були представники української діаспори. Саме про це йдеться в першій публікації нового циклу.

Протягом кількох тижнів співробітники Київської регіональної митниці спільно зі спеціальним підрозділом МВС України виявили на автошляхах столиці 30 іномарок, які були ввезені в Україну з порушенням митного законодавства. Цікаво те, що у своїх поясненнях громадяни, причетні до ввезення цих автомобілів, відверто розповідали: пригнали їх на замовлення, добре розуміючи, що саме роблять.
Серед цих автівок-«нелегалів» — «Porshe», «Chrysler», «Jeep», «Mersedes», «BMW», «Audi», «Mazda» з реєстраційними номерами Словаччини, Латвії, Литви, Люксембургу, Придністровського регіону Республіки Молдова й Польщі. Вони були або ввезені в Україну з порушенням митного законодавства, або передані в розпорядження іншим особам, які не мали права користуватись автомобілем без дозволу митного органу.  

На тлі вельми кволого вітчизняного кіновиробництва, вочевидь, доречно перепросити старий гардероб, себто ті твори, які свого часу було визнано неабиякими здобутками і які нині забуто зовсім. Утім, коли йдеться про мистецтво (принаймні те, яке нетлінне), то межа, що відокремлює кіно від театру, на перший погляд, очевидна й непорушна, часом стає такою прозорою, що забуваєш: кіно ти споглядаєш чи театральну постановку. 
Національна спілка кінематографістів започаткувала цикл вечорів «Театр на кіно- і телеекрані». Наприкінці минулого року його відкрила телевистава «Усього кілька слів на честь пана де Мольєра» за п’єсами Михайла  Булгакова «Кабала святош» і Ж.-Б. Мольєра «Дон Жуан» знаного театрального режисера Анатолія Ефроса.