• Людмила ЯНОВСЬКА

    Творчість Шевченка стала голосом країни

    Цей зал у Національному музеї літератури України якось півдня слухав «Дон Кіхота» великого іспанця Мігеля Сервантеса. Торік майже 100 письменників, художників, педагогів, студентів, учнів гімназій, ліцеїв, загальноосвітніх шкіл так само кілька годин безперервно читали тут  перше видання «Кобзаря» великого українця Тараса Шевченка. А 4 березня зал зібрав понад 130 тих шанувальників його творчості, які вважали за честь своїм подихом і голосом доторкнутися до незабутніх рядків «Чигиринського Кобзаря та Гайдамаків» 1844 року видання.
    Директор музею Галина Сорока підкреслила, що голос поета Тараса Шевченка став голосом самої України: «Минають десятиліття і століття, а він не лише не стихає, а набуває нової сили.

  • Олег ГРОМОВ

    Старі помешкання: попит приземляє ціни

    Нове не завжди дає відразу позитивний ефект. Так сталося і з ринком вторинної нерухомості після новорічних свят, коли набули чинності нові правила реєстрації прав власності на житлову нерухомість. З початком весни можна стверджувати, що це нововведення у січні — на початку лютого просто паралізувало ринок. Саме в цей період приватні нотаріуси відмовлялися реєструвати зміни прав власності, бо не отримали роз’яснень від Міністерства юстиції. Сама ж Реєстраційна служба столиці була схожа на неприступну фортецю: її «атакували» клієнти, які чимало годин простоювали в чергах.

  • Лариса ДАЦЮК

    На перший, другий — розрахуйсь!

    За попередніми даними Державної служби статистики, чисельність населення України на 1 січня 2013 року становила 45 мільйонів 553 тисячі осіб. Однак ніхто достеменно не знає, скільки нас на сьогодні. Адже всеукраїнський перепис, який мав відбутися ще 2010 року, досі не проведено. І хоч уряд планував цей захід на 2011 рік,  згодом перенісши його на кінець 2012-го, упевненості в тому, що він пройде в 2013-му, також немає. Щоправда, підготовка вже почалася.
     Ще торік восени Державна служба статистики уклала угоду щодо виготовлення переписного інструментарію для Всеукраїнського перепису населення вартістю 110,28 мільйона гривень.

  • Віктор ШПАК

    Віссаріон Бєлінський: «Ох, эти мне хохлы!»

    Біографію і творчість великого Тараса за кожної влади інтерпретували по-новому, через що, на наш гріх і сором, він досі залишається для українців швидше іконою, ніж батьком і наставником. Більше того, брак достовірних знань слугує живильним підгрунтям для постійних спекуляцій довкола Кобзаря, якого представляють то «кровопивцею», то ідеологом ворожого ставлення до всього «неукраїнського».
    Широко відомо, що талановитий кріпак Шевченко отримав волю завдяки росіянам Карлу Брюллову і Василю Жуковському. Та мало хто читав чи навіть хоч щось чув про оцінку Кобзаря видатним російським критиком Віссаріоном Бєлінським. 

  • Жіночий депутатський «взвод»

    Завітавши до Яганівки — крайньої південно-західної точки Сумщини, що майже за 130  кілометрів від обласного центру,—  одразу помічаєш дві особливості. По-перше, пункт, мов писанка, — чистий, доглянутий, світлий. По-друге, уздовж центральної вулиці, яка, власне, і визначає обличчя села, акуратно вишикувалися численні трактори, комбайни, автомобілі, що є приватною власністю селян, а побіля техніки — купи всілякого брухту. Останній ніхто не поспішає здавати на приймальні пункти: мовляв, то вже останнє діло, бо залізо знадобиться і в домашньому господарстві.

    Неважко зробити подвійний висновок на користь місцевих як жінок, так і чоловіків. Перші створюють тепло і затишок, другі — достаток, упевненість, стабільність. Ідилія? До певної міри — так. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    У світлі Божої благодаті

    Коли ступаєш на територію древньої Мовчанської обителі, мимоволі проймаєшся особливими почуттями. Здається, що самі небеса здіймаються до бездонності, аби влити в душу особливе світло — трепетне, хвилююче, неповторне.
    Понад чотири століття височіє монастир на косогорі присеймівських пагорбів. Його кам’яні стіни чули не тільки умиротворені молитви, а й здригалися від грому гармат і вибухів снарядів та бомб,  тривожного подзвону мідних дзвонів і гіркого плачу.
    Споруджена на початку ХVІ століття в Путивлі-граді (нині — Сумська область)  кам’яна фортеця стала монастирем, який пам’ятає і опального Лжедмитрія — Грицька Отреп’єва, і бунтарське завзяття Івана Болотникова, і безчинства войовничих атеїстів.

  • Олександр ЛІСІЦКОВ: «Успіхи реформування насамперед залежать від людей»

    .Два роки тому Президент Віктор Янукович підписав Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», який передбачав реорганізацію Державного департаменту України з питань виконання покарань у Державну пенітенціарну службу України (ДПтС України). Про результати реформування, досягнення, проблеми та нові завдання кримінально-виконавчої системи розповідає  голова Державної пенітенціарної служби України Олександр  ЛІСІЦКОВ.

  • Олег ЛИСТОПАД

    Куди ховатись білоокій качці?

    Коли на поріг приходить війна, мирне населення хапає на руки дітей і тікає подалі від кулеметних черг, виття бомб і вибухів снарядів. Так само звірі та птахи тікають від мисливської канонади (орнітолог Іван Русєв якось у сезон нараховував по 3—5 тисяч пострілів щодоби на одному з причорноморських озер).
     Зазвичай пернаті-волохаті тікають до заповідників чи національних парків — якщо такі є в межах досяжності. Мисливці до такого драпу ставляться по-різному. Одні з розумінням: кожній же Божій істоті треба мати якийсь прихисток. І йдуть собі онуки Тургенєва хто тарілочки на стрільбище трощити, а хто — за прикладом гуманіста Шарика з Простоквашина — міняти рушницю на фотоапарат. І адреналіну повні вени, й вухастики-дзьобастики живі-здорові, совість не мучить і в церкві на свічки витрачатися не треба.

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    Десять кіл з адреналіном

    Третій тур третього сезону міжнародних змагань з перегонів автономних роботів Roborace 2012/2013 втретє відбувся у Чернівцях. Усі три призові місця взяли команди з Івано-Франківська — TopNode, Robot-711 та TopNode-2. 

  • Заслужена артистка України Наталія Шелепницька: «Виконання наживо — моє принципове прохання до всіх, хто бере участь у концерті»

    Після закінчення консерваторії учениця Євгенії Мірошниченко,  нині заслужена артистка України Наталія Шелепницька думала, що її творчий шлях буде пов’язаний передовсім із виступами в оперних спектаклях.  Проте  з часом зрозуміла: створювати власні програми, виконувати те, що насамперед подобається самій, їй значно цікавіше. Захопившись концертною діяльністю, Наталія багато  виступала поза межами України,  й попри запрошення працювати за кордоном, залишилася на батьківщині.