З 1995 року і донині працюю робітником млина з обробки зерна. Нещодавно звернувся до управління Пенсійного фонду в Ізяславському районі щодо призначення мені пенсії на пільгових умовах через шкідливі умови праці, але отримав відмову.
Я не згоден із таким висновком, адже умови, в яких доводилося працювати, були дійсно шкідливими — я багато років дихав пилом і від того моє здоров’я істотно погіршилося. До того ж, млин часто змінював власників, а перейматися питаннями охорони праці їм навіть не спадало на думку.
Тож хочу дізнатися, все ж таки маю я право на пільгову пенсію чи ні? 

Свята народного календаря і вірування, обрядова поезія літнього циклу є одним із найдавніших компонентів народної традиційної землеробської культури. Вони тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини, мають яскраво виражений аграрний характер, що відповідало давнім заняттям наших далеких предків — землеробів і скотарів. Людина жила в органічній єдності з природою, вірила в добрих Богів — захисників від усього злого й недоброго. За народними уявленнями, саме в цей час весна з літом зустрічається. Весну проводжають, а літо зустрічають — основний стержень народної обрядовості Зелених свят.  

Я — ветеран міліції. До останнього часу мав пільги з оплати за користування житлово-комунальними послугами згідно з чинним законодавством.

У січні 2012 року, при поновленні необхідних документів, у абонентській групі Гадяцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» мене попередили, що я як ветеран міліції не маю права на безлімітне, до 150 кВт, споживання електроенергії. Пояснили, що пільга ця надається тільки пенсіонерам МВС, а ветеранам — ні. Тож хочу  дізнатися, маю я право на цю пільгу чи ні? 

На особистому веб-сайті чотириразової олімпійської чемпіонки Яни Клочкової написана улюблена цитата з роману Булгакова «Майстер і Маргарита»: «Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, особливо в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!» Напевне, для молодої жінки це не просто красиві слова, адже за плечима «золотої рибки» 50 рекордів України та кілька світових рекордів у різних видах плавання. Додайте п’ять олімпійських медалей, чотири з яких — «золото»! Нині такі спортивні риси, як чесність, мужність та наполегливість, дуже допомагають Яні в її житті після великого спорту — активному, цікавому і не менш яскравому.  

Офіційно курортний сезон у Криму розпочався 1 червня. Але він давно в розпалі. Приміром, в Євпаторії стартував ще 29 квітня. З початку року на півострові вже оздоровилось півмільйона відпочивальників — на 50 тисяч більше, ніж за відповідний минулорічний період. Потік охочих побувати біля самого синього моря щодня наростає. Всі хочуть набратися сил і позитивних емоцій, глибше пізнати історію. І всі мріють, аби їх приймали, як 225 років тому царицю Катерину II, яку вважають першою туристкою Криму.  

У червні виповнюється піввіку трагедії в Новочеркаську — кривавому розстрілу робітничої маніфестації в колишньому адміністративному центрі області Війська Донського. Саме з цих досі маловідомих широкому загалу подій розпочинаються події нового 24-серійного телефільму, що рекламувався в анонсах як «кримінальна сага». Обумовлено це тим, що головна сюжетна лінія серіалу — показ злочинної діяльності сумнозвісної банди братів Толстопятових, які впродовж п’яти років тримали у страху Ростов-на-Дону.  

Режисери  в усі часи крутили «Шельменком», як циган сонцем. Заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, не мудруючи лукаво, повикидав із невмирущої  п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка геть усю політику та сатиру садо-мазохістського розливу і створив на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської дивовижно гарну музичну виставу — феєричну, легку і світлу, сповнену доброго гумору і радості.

Хоч дехто з глядачів на тому театральному святі таки нервово совав під кріслом ногами: де, мовляв, наша національна гордість, де сценічні протести, коли усілякі там москалі-Скворцови руками наших же Шельменків-пройдисвітів обдурюють наївненьких Прісеньок, а тим Шпакам-запроданцям, що проїли-проспали свою козацьку славу, один клопіт — аби вечеря не пропала, то з чого тут сміємося — із себе ж!.. 

«Украдене щастя» — візитна картка колективу — на кону вже понад півстоліття! Перша прем’єра (з легендарними Наталією Ужвій, Амвросієм Бучмою, Віктором Добровольським і Гнатом Юрою-режисером) відбулася ще 1940-го. 1956-го постановку було оновлено, а 1979-го Сергій Данченко створив нову версію (з Богданом Ступкою в ролі Миколи Задорожного). Цей твір — наріжний камінь творчості письменника і творчої біографії театру. Винятково суголосна йому повість (котра, по суті, врівень із романом) «Перехресні стежки». 1956-го її на франківській сцені поставив Михайло Гіляровський. Однак, як пояснює нині режисер театру Дмитро Чирипюк, то була спроба «осягнути неосяжне» — донести до глядача мало не весь роман.  

Цілком логічно, що напередодні Євро-2012 західні колеги-журналісти переймаються проблемами безпеки перебування в Україні та Польщі своїх громадян-уболівальників, які хочуть стати свідками й учасниками великого європейського футбольного свята.

Та остання хвиля претензій до України і Польщі, стартом якої стали репортажі Бі-Бі-Сі, викликала в мене відчуття образи... Згадалися численні факти проявів расизму в «просунутих» країнах,  м’яко кажучи, неджентльменської поведінки тамтешніх футбольних фанів... Проте розумію, теза «на себе краще б подивилися» — не аргумент для полеміки. Так само тут не є аргументом і статистика на чиюсь користь. Радше статистика в подібних ситуаціях — та сама форма брехні, про яку колись влучно сказав академік П. Капіца («Є три види брехні — звичайна, нахабна і статистика»). Людині, яка стає жертвою насильства, однаково боляче, незалежно від того як часто це трапляється. 

Нещодавно «Урядовий кур’єр» писав про порушення законодавства в організації відпочинку дітей в «Артеці» та «Молодій гвардії» на Миколаївщині. Виявилося багато дивних «збігів»: діти саме працівників державних чиновників мали привілеї на відпочинок у «Артеці». Наприклад, донька одного з керівників районного масштабу відпочила за путівкою, заплативши лише 30% від вартості. Немає сумнівів, що спадкоємці чиновників талановиті та обдаровані. Але…