Тій далекій афганській війні минуло ось уже двадцять з лишком років. І хоч тривала вона справді дуже давно, в той же час, здається, зовсім недавно. Бо принаймні один раз на рік, у день виведення «обмеженого контингенту радянських військ» з територій Афганістану, людська пам’ять загострюється, стає більш відчутною і ніби детальнішою, що змушує знову і знову замислюватися над тими справді далекими подіями… Якщо не на загал, то хоч для себе — надто болючий слід залишила та війна в долях багатьох співвітчизників…

У Миколаєві повторилася ситуація, яка вже була понад рік тому. Місцевість навколо глиноземного заводу та двох його шламосховищ щільно вкрита червоним шламом — відходом глиноземного виробництва. І якщо тоді від червоного шламу потерпали люди, які проживають у селах по сусідству із заводом, то сьогодні вітер відніс пил на Дніпро-Бузький лиман. Тож любителі екзотики можуть стати на ковзани та прокататися по червоному льоду. Якщо не непокояться про власне здоров’я.

Двадцяту річницю встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією міністри закордонних справ двох країн Костянтин Грищенко та Сергій Лавров відзначили відкриттям Генерального консульства України в Нижньому Новгороді. Виступаючи на урочистостях, глава українського МЗС зазначив: «Ми не випадково обрали саме Нижній Новгород як місце розміщення ще одного консульського представництва. У цьому регіоні проживають сотні тисяч етнічних українців, і Генконсульство допоможе із забезпеченням їхніх культурних потреб».

— Ми споживаємо набагато менше гарячої води, ніж нам нараховують за неї до сплати. Як і більшість ОСББ в Києві, маємо (точніше, мали до 1 січня цього року) колективний договір об’єднання з «Київенерго» на постачання теплової енергії. Кошти від мешканців надходили до ОСББ, і воно перераховувало їх у «Київенерго». Майже 80% помешкань мають квартирні лічильники, люди платять лише за спожиту гарячу воду. Але «Київенерго» нам рахує за своїми методиками, ігноруючи ці лічильники. Де брати кошти на покриття різниці, тобто того, чого люди не спожили? Але «Київенерго» це не цікавить. Воно пред’явило до нас позов на 100 тис. грн боргу, плюс ще 40 тис. грн інфляційної складової, штрафних санкцій... 

Дійові особи  чергової «порохової змови» — десятки тисяч молодих людей у всій Європі, які вже кілька вихідних поспіль виходять на вулиці та площі своїх країн, протестуючи  проти  ратифікації місцевими парламентами угоди АСТА. Вона, на думку розробників, допоможе боротися з порушенням авторських прав, а на переконання противників — є  спробою  встановити цензуру у Всесвітній мережі.

Здавна наші предки вміли орієнтуватися за зірками на нічному небі. Подібну практику ніхто не відміняв і досі, проте специфіка вугільного краю внесла сюди певні корективи. Приміром, у гірняцьких містах та селищах вночі можна зорієнтуватися ще й по зірках, що горять на верхівках копрів окремих шахт. Подібний «маячок» запалюють на знак успішної роботи колективу – виконання плану вуглевидобутку. Так-от нині з незвички можна трохи навіть заблукати. Адже цих зірок різко побільшало, бо вперше за останні роки тутешні шахти впевнено виконують і перевиконують планові завдання.  

Коли їхала на зустріч із Мустафою, відчувала внутрішнє хвилювання, бо мій співрозмовник — незвичайна людина: в обдарованого художника нема долонь, тож картини він малює, затиснувши пензель між двома куксами. Але коли переступила поріг кімнати в гуртожитку, то передусім  побачила  впевнену в собі людину. І піймала себе на думці,  що відчуваю до нього не жалість, як зазвичай до скалічених людей, а повагу. Мустафа, ніби прочитавши мої думки, сказав, що не любить, коли його жаліють, бо почувається тоді як людина другого сорту.

Вислів «Усе краще — дітям» навряд чи втратить колись свою актуальність. У першу чергу це стосується сільських малюків. Адже порівняно з міськими ровесниками вони перебувають у дещо іншій соціально-ваговій категорії. У регіоні прагнуть максимально підвищувати якість життя дошкільнят у найвіддаленіших сільських пунктах краю.

Істинну зиму розпочав Старий Новий рік: засніживши й заморозивши нас по-справжньому. А кінематографічний січень в Україні настав на Водохреще — з прокатного марафону по кінотеатрах держави художньої стрічки вітчизняного виробництва кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», яку від 19 січня переглянули понад 20 тисяч українців, та із завершення в Одесі зйомок нового художнього фільму Кіри Муратової «Кінопроби. Однокурсники».

 Якось я опинилася в кінотеатрі «Київ» між героїнями своїх матеріалів — опублікованого і ще невідомого: на прес-конференції 44-го кінофестивалю «Молодість».

Одну з них, тільки-но вона сіла у крісло ліворуч, одразу атакували яскравим світлом телеоператори і спалахами камер фотокореспонденти: після «Пальмової гілки» Каннського кінофестивалю режисерка Марина Врода стала впізнаваною.