Учора перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі провів селекторну нараду з керівниками усіх регіонів, яка стосувалася питання організації роботи дозвільних центрів на місцях. Обговорювали готовність органів влади до спрощення процедури видачі документів з 1 січня 2012 року, а також переоформлення та видачу дублікатів суб’єктам господарювання через дозвільні центри виключно державними адміністраторами.

Дивний збіг обставин: саме в такі ж самі грудневі дні народився, а через 89 років пішов на потойбічний виток життя Микола Амосов. Всесвітньо відомий український кардіохірург, Людина-енциклопедія, мислитель, кібернетик, основоположник біокібернетичних інформаційних технологій. Час плине швидко — скоро мине вже десять років, як немає з нами цієї неповторної Особистості, що майже півстоліття очолювала Київський інститут серцево-судинної хірургії, повернула життя тисячам пацієнтів. Кореспонденту «Урядового кур’єра» свого часу пощастило двічі спілкуватися з Миколою Михайловичем у тривалих бесідах, що торкалися найширшого кола питань.

Озираючись на прожитий рік, працьовиті жителі краю мають чим похвалитися. Не все просто їм вдається, подекуди трапляються і проблеми, і негаразди. Та головне, що економіка регіону не нагадує потяга, котрий запізнюється. Навпаки: за всіма показниками у соціально-економічному плані робота йде «за графіком». Про це, зокрема, говорив на підсумковій прес-конференції голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко.

Підсумкова конференція голови Сумської облдержадміністрації Юрія Чмиря мала яскраве «перспективне забарвлення». Як наголосив керівник області, нинішній підсумковий аспект варто розглядати в тісному контексті з проекцією на майбутнє.

«Подаруймо свято — природі, собі, нащадкам», — писав «УК» 6 і 31 серпня цього року, виступивши з ініціативою врятувати озеро Лукаша і Мавки та закликавши всіх небайдужих приєднатися до акції порятунку перлини Поліського краю. Сьогодні знову запрошуємо читачів на Нечимне, яке вже найближчим часом може зникнути з лиця землі. Від знаменитої голубої чаші майже нічого не залишилося — вона повна рідкого мулу-сапропелю, про що ми розповідали в попередніх публікаціях.

Уже, мабуть, не дивина, коли і державні, й приватні університети пропонують абітурієнтам, так би мовити, непрофільні, але популярні напрямки підготовки. Приміром, з регіонального політеху ви можете вийти з дипломом юриста і навіть дизайнера. Не виняток і журналістська освіта. Якщо раніше в Україні було дві потужні школи журналістики, то сьогодні цей напрямок підготовки абітурієнтам пропонують численні виші.  

Мого двоюрідного брата повернули додому важко пораненого, дивом уцілілого, через півроку афганської служби та місяця лікування у шпиталі. В Афган він потрапив мало не зі шкільної парти. І на все життя залишився інвалідом. Мої сумні спогади після концерту перериває незнайомий чоловік, що з гвоздикою у руці прямує до мене: «Тримайте!» Беру квітку, дякую і підходжу до колишнього колеги по роботі: «А ти що, теж афганець?» «Так. А ось, — показує на чолов’ягу, який подарував квітку, — знайомся, мій бойовий побратим Олег Штефанеса».

Обидва увінчані всесвітнім визнанням і майже не відомі загалу в Україні: Юрій Поздняков — один з найкращих креативних педагогів-жонглерів світу, і його учень — студент цього закладу Олександр Кобліков, переможець найпрестижнішого міжнародного фестивалю в Парижі «Cirgue de Demain» («Цирк майбутнього»), котрий, як ніхто на земній кулі,  вміє жонглювати 14 м’ячами.

Нинішнього року голова цієї організації лучанин Олександр Багнюк отримав високу нагороду – орден «За заслуги ІІІ ступеня». Цим наша Українська держава фактично визнала подвиг його особисто та живих і покійних уже нині його однополчан. Тих самих, що будували перший російський промисловий газогін «Саратов — Москва»…  

Наприкінці літа випало стати свідком екстремального випадку. Вулицею Соборною, центральною в Сумах і призначеною винятково для пішоходів, на «всіх парах і газах» мчав юнак років 15—16. Узутий в роликові ковзани, він блискавично обганяв перехожих, вимальовував піруети, від яких аж серце заходилося. Одна бабуся навіть перехрестилася, коли юний сміливець блискавкою промайнув повз неї. «Свят-свят», — тільки й сказала старенька.