Без цього навдивовижу працьовитого і блискучого прозаїка годі уявити сучасний літературний процес в Україні. Він завжди в епіцентрі духовного, культурного, мистецького життя, а прізвище Слабошпицького вже стало своєрідним брендом творчої результативності й успішності. Сьогодні письменник — співрозмовник кореспондента «Урядового кур’єра».

У день рівноапостольної святої Ольги в Коростені вже традиційно проводять фестиваль авторської православної пісні «Вранішня зоря», що проходить у міському парку відпочинку біля пам’ятника княгині. Як стверджують літописи, саме вона, взявши хитрістю древній Іскоростень, «спалила його. І старійшин города спалила, а інших людей — тих побила, а других оддала в рабство мужам своїм». Однак чи варто обурюватись, що коростенці на рівних шанують пам’ять як «кровожерливої» княгині, так її противника — коростенського князя Мала, пам’ятник якому — неподалік Ольжиного? 

 Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні набуває ознак виходу із груп ризику на загальне населення. За словами заступника директора «Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом» професора Алли Щербінської, кількість ВІЛ-інфікованих вагітних жінок в Україні зросла з 1873 осіб у 2000 році до 6514 у 2010-му. При цьому кількість дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, збільшилась майже в 6 разів. За останнє десятиліття ВІЛ-інфіковані матері народили 28,5 тис. дітей. Станом на 1 січня 2011 року під медичним спостереженням з підтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекція перебуває 2621 дитина, 678 дітей хворі на СНІД. У стадії підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції — 6500 дітей. 

 х не зустрінеш, ідучи вулицею, з ними не зіткнешся, спускаючись у метро, сідаючи в потяг. Але вони — самовпевнені, усміхнені, люб’язні, загорілі й білозубі — прагнуть з’явитися в нашій оселі віртуально, бо є героями різних розважальних шоу (танцювальних, співочих, кулінарних — яких завгодно!) та багатьох серіалів.

Зазвичай ніхто особливо не замислюється, як зберегти здоров’я, а коли хвороба ламає всі плани й наміри, ми починаємо шпигувати організм хімією. При цьому часто усвідомлюємо, що подібне лікування — лише боротьба з вітряками, бо так ми намагаємося боротися з наслідками тих негативних процесів, котрі відбуваються в організмі, й аж ніяк — із їхніми справжніми причинами. 

Біда в тому, що у вищих медичних закладах сучасних лікарів ніхто не вчить боротися саме з причинами хвороб — досить часто на них зовсім не зважають. Тим часом керівник Центру сімейної медицини «Лелека», провідний фахівець з психотерапії Тетяна Дугельна каже, що здоров’я кожного з нас — у наших власних руках. Та щоб не хворіти, треба знати, які саме причини викликають те чи інше захворювання. Саме про це — наша сьогоднішня з нею розмова.

Не секрет, що хлопці й дівчата, які виходять зі стін інтернатів для дітей-сиріт, часто не пристосовані до самостійного життя. У Мелітополі Запорізької області їм допомагають адаптуватися до цього соціальні працівники. 

 Сім’я херсонців Гречаних — Ніна Іванівна і Володимир Леонідович — передала свій триповерховий будинок площею 380 кв. м для розміщення у ньому соціального готелю для дітей-сиріт, випускників інтернатів. Щоправда, до новосілля ще не дійшло — потрібно зробити ремонт. Очікується, що перші мешканці заселяться сюди до 1 вересня.

Взагалі-то я про міський транспорт,  поїздка в якому в спекотну погоду перетворюється на нав’язливу близькість без запобігання.

Ось перед тобою виникає грайливий оголений пупчик і декольте майже до нього. Нехай! У дівчини це хоча б виглядає естетично. А коли із явно замалих за розміром напівпрозорих штанів вилазять на публічні оглядини зайві кілограми… Ну, вибачте, якось воно не жіночно…

Маю нагороду «Почесний донор Товариства Червоного Хреста УРСР». Чула, що відповідно до Закону «Про донорство крові та її компонентів» вона начебто дає мені право на щомісячну надбавку до пенсії. Будь ласка, розкажіть докладно, чи це так?

Н. ЧЕРКЕС,
с. Велика Цвіля Житомирської обл.

З двома синами проживаю в будинку барачного типу. Я працюю в бюджетній організації — зарплата трохи більше тисячі гривень на місяць. Молодший син навчається у ПТУ та отримує пенсію по втраті годувальника. Старший син тимчасово не працює. Нині за комунальні послуги я маю віддати дві третини своєї зарплати. У субсидії відмовляють через старшого сина, який є працездатного віку, але не працює і не навчається. А на що ж жити нашій родині? Раніше за комунальні послуги завжди платила вчасно та в повному обсязі. Та якщо платитиму й нині, діти просто залишаться голодними. Невже для нашої родини не можна зробити виняток?

Ксенія ШМОНІНА,
селище Новий Світ Донецької обл.