Кримчани безправні та інформаційно ізольовані від цивілізованого світу. Такий висновок можна зробити після оприлюднення доповіді на тему: «Ситуація з правами людини в Криму за сім років окупації». І поки що, на жаль, міжнародне співтовариство не може змусити Росію відмовитися від своїх нездорових амбіцій щодо українського Кримського півострова, від злочинного ставлення до прав кримчан, український патріотичний дух яких силовики окупантів намагаються зламати чи вибити репресіями.

Через відмову РФ у доступі українським правозахисникам на територію тимчасово окупованого Криму збір інформації про права людини на півострові — справа нелегка. Практично унеможливлено повноцінний моніторинг ситуації. З початку окупації лише дві офіційні спостережні місії допущено на півострів — у 2014 й 2016 роках — обидві представляли Раду Європи.

Упродовж семи років окупації різні правозахисні організації, докладаючи неймовірних зусиль, фіксують у Криму факти масових порушень прав людини у всіх сферах життя. І тепер зібрали всі дані у загальну ґрунтовну доповідь. Над нею працювала група правозахисників.

Боротьба за своїх громадян

«Сім років ми збирали інформацію буквально по крихтах і акумулювали її в тематичних і загальних доповідях, які виходили майже щороку. І ось виникла ідея систематизувати зібрані дані й показати тенденції ситуації з правами людини в Криму. Це унікальна аналітика. Доповідь тематично поділено на два великих розділи зі вступом і висновками щодо основних тенденцій: громадянські й політичні права, соціально-економічні й культурні права. Розділи складаються з підрозділів, кожен з яких присвячено певній групі прав людини», — розповіла правовий аналітик Олена Виноградова.

Згідно з чинними нормами міжнародного права, територія Кримського півострова залишається частиною суверенної території України. Але РФ окупувала АРК, і з перших днів так званого приєднання Криму до РФ не лише реалізовує власну нацполітику як держава-окупант, а й політику, що суперечить міжнародним нормам з дотримання прав людини.

«З перших днів окупації тривають насильницькі зникнення, незаконні арешти, тиск на суддів, утиски й позбавлення волі представників релігійних громад (крім російської православної церкви), критичне обмеження права на свободу слова, об’єднань і мирних зібрань, депортація громадян України, зокрема через незгоду отримувати російські паспорти, примусовий призов кримчан до армії РФ, генерування масового відтоку українських громадян з території півострова (зокрема через переслідування за відкриту проукраїнську позицію, порушення права власності — віднедавна особам, які не є громадянами РФ, заборонено володіти земельними ділянками в Криму).

РФ абсолютно не зважає на соціальні, культурні права населення Криму. Заборонено майже всі непроросійські прояви культур. Окупанти пошкоджують і руйнують об’єкти культурної спадщини — або умисно, або через злочинну недбалість, вивозять їх, нехтують охороною здоров’я громадян, що проявилося під час пандемії коронавірусу, перетворюють освіту на інструмент пропаганди. В освітньому процесі знищено майже все, що пов’язано з Україною. Абсолютно нехтують правом на освіту корінного населення Криму, незворотно нищать довкілля — фахівці б’ють на сполох, оскільки багато природних ресурсів не може бути відновлено, навіть якщо зараз припинити споживацьку політику, яку в Криму проводить РФ», — констатує Олена Виноградова.

І підкреслює, що, на превеликий жаль, не існує реальних дієвих правових механізмів, які змогли б захистити індивідуальні, колективні права й інтереси громадян України, які проживають у Криму. А тому моніторинг, документування й оприлюднення фактів порушення прав людини залишаються важливим і необхідним інструментом в боротьбі за українських громадян у Криму.

Криміналізовано міжнародні норми

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зазначає, що доповідь розраховано не лише на громадян, а й на дипломатів, політиків, ті інституції, які впливають на рішення щодо Криму, де РФ порушує або цинічно ігнорує права людини.

Кримська правозахисна група готувала в доповіді розділ про право на свободу думки, совісті й релігії, право на свободу вираження поглядів, свободу об’єднань і право на мирні зібрання, а також розділ про COVID—19.

«Одна зі стратегічних цілей РФ — запровадження політики знищення свободи слова і вираження поглядів. З 2014 року фіксують брутальні порушення цього фундаментального права — тоді у травні набула чинності стаття кримінального кодексу РФ про публічні заклики до порушення територіальної цілісності РФ. Ця стаття політична, бо передбачає кримінальне покарання за думку кримчан, що Крим — це Україна. Тобто криміналізовано цивілізовану міжнародну норму. Перші справи стосувалися журналістів, які не мовчали. Через свої журналістські розслідування вони змушені були залишити півострів і нині проживають на території, підконтрольній українському уряду.

Провадячи політику інформаційної ізоляції, пов’язану зі знищенням українських незалежних медіа в Криму, РФ з 2014 року тиснула на ЗМІ, тому вони вимушено залишили територію півострова. Нині на їхніх працівників у Криму чекає кримінальне переслідування. І тих активістів, які на підконтрольній українській владі території висловлюють думки щодо повернення Криму Україні, РФ позбавляє волі, коли ті опиняються на півострові», — розповідає правозахисниця.

РФ постійно намагається позбавити кримчан доступу до сайтів популярних українських медіа, сайту Меджлісу кримськотатарського народу, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, сайтів щодо розповсюдження коронавірусу тощо.

«Попри пандемію коронавірусу, в Криму проводять масові мілітаристські заходи, під час яких ніхто не дбає про епідбезпеку. Це вкотре свідчить, що людське життя нічого не варте для окупаційної влади, і вона готова ризикувати кримчанами заради своїх політичних амбіцій», — констатує Ольга Скрипник.

Центр прав людини ZMINА готував розділ доповіді про порушення права на свободу й особисту недоторканність, право на приватність.

«Аби перелічити всі порушення, треба було написати багатотомники. Ми ж узагальнили інформацію в ключових цифрах, трендах», — зауважила голова правління центру Тетяна Печончик.

За її словами, міжнародне право каже про заборону свавільних арештів і затримань, про недопущення насильницьких зникнень.

«Нині за ґратами в Криму та РФ перебуває щонайменше 105 громадян України, яких правозахисники вважають політичними в’язнями. Це жертви політично мотивованого переслідування. З них 84 особи — кримські татари, 80 з яких перебувають у в’язницях, де їм винесено або загрожують вироки — від 15 років ув’язнення. Не сподобалися РФ їхні релігійні погляди, громадянська активна позиція, журналістська діяльність. Так звана влада також фабрикує справи, звинувачуючи їх у шпигунстві та диверсіях. Фіксують насильницькі зникнення (відомо про 44 випадки). Не всіх знаходять. Нікого не карають. Проводять численні обшуки в приватних будинках і на підприємствах. Ця проблема непропорційно стосується кримських татар, вони найбільше потерпають. Це відбувається без ордерів, із застосуванням сили, підкиданням матеріалів, що стає підставою для подальшого політично мотивованого кримінального переслідування. Велику кількість осіб внесено до так званого російського списку терористів і екстремістів. У таких осіб проблеми з використанням карток, рахунків, проведенням банківських операцій, що впливає на можливості забезпечувати родину чи вести бізнес», — каже Тетяна Печончик.

Наступна проблема — призов кримчан до російської армії. За роки окупації до збройних сил РФ призвали щонайменше 28 тисяч жителів Криму. Це відбувається попри те, що примус до служби в лавах армії окупанта порушує міжнародне право. Станом на кінець 2020 року відомо про 163 кримінальні справи, відкриті проти жителів півострова за відмову служити окупантам, за 153 з них винесено вироки.

Демографічні фокуси

Регіональний центр прав людини готував розділ про право на справедливий суд, право на пересування та свободу вибору місця проживання, право власності.

Голова центру Анастасія Мартиновська зауважує, що порушується один із основних елементів верховенства права: жодного покарання без закону.

«Системною проблемою стало ретроспективне застосування законодавства на території півострова, що фактично призводить до незаконних затримань і арештів кримчан за дії, вчинені ними ще до моменту окупації. Судова система відіграє велику роль у реалізації політики РФ щодо зміни статусу Криму та придушення інакомислення. Судові переслідування часто упереджені. Фіксується психологічний тиск на суддів з боку спецслужб РФ задля примушування до рішень, прийнятних для окупаційної влади. Адвокатам погрожують, є спроби позбавлення їх адвокатських свідоцтв, і навіть фактичні затримання за виконання професійних обов’язків. Про справедливий суд у Криму не йдеться взагалі. РФ, щоб інтегрувати Крим до свого складу, використовує політику, спрямовану на комплексну зміну демографічного складу й примусову асиміляцію українського населення», — каже фахівець.

Центр громадянської просвіти «Альменда» готував розділ про освіту. У Криму комплексно знищують українську ідентичність — як у сфері культури, так і в галузі освіти.

«Українська освіта в Криму не доступна. Викладання українською або кримськотатарською мовами залишилося лише на папері. Монітори констатують, що реально освіта кримськотатарською мовою не здійснюється. Щодо освіти українською, то на півострові вона теоретично доступна лише для 0,1% школярів. За різними даними це від 206 до 244 дітей. У Криму є лише одна школа, де до дев’ятого класу учні навчаються українською мовою. Але правозахисникам не вдалося знайти жодного підручника українською, виданого за часів окупації. А оскільки немає вчителів, які є носіями мови, то й тут навчання лише на папері. Їх немає, бо у 2014 році діяла програма перенавчання вчителів української мови і літератури на вчителів російської, шкільних психологів тощо, було знищено всі підручники, які стосувалися культури та історії України. А ось шкіл з 2013 року побільшало, хоч і не значно — переважно за рахунок відкриття сільських. Кількість учнів зросла на 17%, згідно з даними так званих міністерства освіти Криму, управління освіти міста Севастополь. І зростає вона за рахунок дітей, які переміщуються разом з батьками на півострів. Тому коли ми розглядатимемо право на освіту дітей, які матимуть бажання продовжити навчання на вільній частині України, потрібно враховувати, що вже майже п’ята їх частина не має жодного зв’язку з Україною», — акцентує голова центру Валентина Потапова.

І називає найбрутальнішим порушенням мілітаризацію освітнього простору в Криму. У школах діють кадетські та казацькі класи, відновлено дитячу організацію «Юнармія», яка існувала за СРСР. Ця організація охоплює мілітаризацією майже всіх дітей як через формальну, так і через неформальну освіту.

«На програми мілітаризації РФ не шкодує коштів. Форма лише на одну дитину коштує понад 12 тисяч рублів, і все це за рахунок держави. Відбувається багато пропагандистських заходів. Не увійшов у доповідь факт створення в дитячому центрі «Артек» Школи майбутніх командирів. З 2020 року вона вже діє не на тимчасовій (як було з 2017-го), а на постійній основі. Діти, які навчаються там, пов’язують своє майбутнє лише зі службою у збройних силах окупанта», — каже Валентина Потапова.

Правозахисники обіцяють продовжувати стежити за тенденціями щодо прав людини в Криму. Тому доповідь періодично оновлюватиметься й розміщуватиметься на сайтах правозахисних організацій. Трохи згодом має з’явитися англійська версія представленої цьогоріч доповіді, щоб була змога краще доносити світові інформацію про російські злочини в Криму.

Наталя ПИСАНА
для «Урядового кур’єра»