Психолог реаліті-шоу
Алевтина ШЕВЧЕНКО

На реаліті-шоу вирують  пристрасті — учасники ридають, сперечаються, навіть б’ються в істериках. Впоратися з тайфуном емоцій їм допомагають професійні психологи. Для глядача діяльність такого фахівця — практично таємниця за сімома печатками. Розкрити її ми попросили психотерапевта Алевтину Шевченко.

— Алевтино Дмитрівно, в чому полягає робота психолога на телепроектах?

— Телепсихолог — це інша іпостась професії психотерапевта, практично нова в нашій країні. Виникла недавно — з тих пір, як в Україні з’явилися реаліті-шоу. Телебачення нині інтерактивне, воно привертає велику кількість людей, тож у будь-якому масовому заході є емоційна складова. Людина приходить на реаліті-шоу, щоб бути комусь цікавою, і ми повинні допомогти їй навчитися викликати цей інтерес.

— Психолог бере участь у кастингах учасників шоу?

— У деяких проектах його залучають до цього. Вважаю,  що психолог може надати суттєву допомогу у відборі учасників. Якщо людина боїться камери, ховає емоції, вона  не справить враження на глядачів. Психолог може визначити, чи підходить вона для діяльності такого роду. Вибирають зазвичай тих, хто в стані стресу починає говорити, а не впадає в ступор.

— Ви надаєте їм рекомендації, як поводитися на шоу?

— На кастингу я готую учасника так, щоб він розкрився. Розмови про те, що на шоу потрібні невротики та психи, — лише чутки. Нам потрібні просто відкриті та емоційні люди.  На реаліті-шоу також  принципово не запрошують артистів або тих, хто підробляє тамадою чи аніматором. У їхній поведінці обов’язково буде гра, отже — фальш. Глядачі це відразу відчують і переключать канал. Тож ми запрошуємо тільки «живих» людей, які демонструють справжні, а не театральні емоції. Іноді потрібна навіть провокація, щоб показати характер людини.

— Чи є якісь обмеження у виборі учасників — за віком, зовнішністю тощо?

 — Жодних обмежень  немає. Зазвичай на реаліті-шоу  приходить молодь, тож іноді складається враження, що саме їй надається перевага. Але це не так, тут дуже цінують і людей старшого віку. Головна вимога однакова для всіх  — бути цікавим, яскравим, відкритим. В одній з програм «МайстерШеф» брала участь 50-річна жінка. Вона не здобула перемоги і навіть не стала фіналісткою. Але  була такою яскравою, емоційною, креативною, що після шоу  отримала запрошення стати ведучою на одному з телеканалів.  Нині вона веде кулінарну програму. Хіба це не справжня перемога?

— Напевно, найскладніші реаліті-шоу — ті, в яких  гра на вибування. Як справляються з цим учасники?

— Звичайно, досить складною є сама драматургія, що створює ситуації постійної і сильної конкуренції. Реаліті-шоу — це величезне психологічне напруження, і той, хто його витримав, має всі шанси стати зіркою. Ніхто з учасників, за моїми спостереженнями, не готовий до поразки. Кожен сподівається залишитися і стати переможцем. Але всі демонструють свої емоції по-різному. Один ридає, другий звинувачує суддів у несправедливості, третій  вважає причиною своєї поразки підступність інших учасників. На  шоу «МайстерШеф»  були  істерики, нервові зриви. Одна учасниця на виїзних зйомках дуже нервувала, кудись побігла — впала і зламала ногу. Чому так? Здавалося, головне завдання учасників цього  шоу — вміти готувати. Це обов’язкова умова, але її недостатньо. Учасники постійно перебувають у стані стресу, оскільки тут жорстка конкуренція, екстремальні умови. Готувати вдома вміє багато людей. А ось робити це в умовах  психологічного тиску дуже складно. Психологічний стан обов’язково впливає на виконання завдань — міцна психіка допомагає справлятися з ними краще. А тих, кому довелося пережити на зйомках стрес, ми підтримуємо, допомагаємо впоратися з переживаннями.

— Чому люди беруть участь у реаліті-шоу?

— Мотивації різні.  В одного учасника «МайстерШеф»  мама — відомий кухар. Він теж хотів бути кухарем, а мама не дозволила, тож він став банківським службовцем. Як наслідок, класична психологічна травма. Хлопець прийшов на шоу її лікувати. Є люди, яким важко тримати свої проблеми у собі, вони проживають свою історію тут. А хтось просто приходить на шоу, щоб дізнатися, на що він здатний.

— А чим реаліті-шоу приваблює глядачів?

— Як правило, у звичайному житті люди намагаються стримувати свої емоції. Ми звикли тримати почуття в жорстких рамках. А коли дивимося таке шоу, мимоволі порівнюємо себе з учасниками. Він влаштував істерику, а я б стримався, він сказав дурницю, а я розумніший за нього. Таким чином,  глядачі теж беруть участь у шоу, випробовують емоції, яких їм бракує в житті. Крім того, такі програми показують нові моделі поведінки. Сприймати їх чи ні — кожен глядач вирішує сам.

— Чи варто давати волю емоціям у реальному житті, скажімо, на роботі?

— Офіс — одне з головних джерел психічної напруги. Саме офісні працівники часто потерпають від депресій, стресів, панічних атак, синдрому хронічної втоми та емоційного вигорання.  Розмовляючи в курилці або навіть перебуваючи на нараді, можна отримати як позитивні, так і негативні емоції. Здавалося б, дружній обмін враженнями і думками не є небезпечним. Однак тут є свої правила. Такі розмови або приносять задоволення учасникам, або завдають шкоди у вигляді роздратування. Таке відбувається, якщо один зі співрозмовників намагається зняти власну тривогу і напругу. Саме таким шляхом на нас обрушуються потоки чиїхось почуттів, емоцій, думок і переживань. Вони нам не належать, але мимоволі починають здаватися своїми. Саме тому слухати ретельні описи чужих тривог не так уже й безпечно. Іноді чергова розмова з колегами створює «демона» панічної атаки або депресії. А це може призвести до бунту вегетативної нервової системи і хаосу тілесної діяльності. Пам’ятайте: наша психіка вимагає до себе поваги та бережливого ставлення.

Наталія ДОЛИНА, 
«Урядовий кур’єр»