Дрони — очі військових у небі. Щоб чітко визначити позиції ворога, відкоригувати удар артилерії і зберегти життя бійців, треба не лише мати безпілотник, а й уміти ним керувати.

Оператор безпілотника — цікава ціль для ворога

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало волонтерських організацій оголошували збір грошей і купували безпілотники для армійців. Проте вже зовсім скоро на фронті зрозуміли, що військовим не вистачає знань, аби керувати «пташками».

«Кожен дрон рятує життя. Що більше їх на фронті, то більше бійців ми врятуємо. Оператор дрона для ворога — дуже цікава ціль. Раніше казали, що снайпер — пріоритетна ціль, і на нього не було шкода часу, техніки, ракет. А нині, якщо відома точка, з якої працює оператор, ворог сміливо випустить туди цілу касету з  «града». Оператори дронів — дуже ефективні одиниці на фронті», — розповідає викладач школи операторів безпілотників Денис Пасько.

Ми розмовляємо з ним під час практичних занять на полігоні в умовах, максимально наближених до бойових: хлопці стрибають в окопи, літають і розвідують.

«На фронті у військового є три завдання: вижити, зберегти техніку та виконати бойову місію», — так говорить учням під час заняття інструктор.

Школа, яку відкрили в Запоріжжі волонтери благодійної організації БФ «Паляниця», працює із квітня. Вона входить у топ-5 найкращих шкіл, які пройшли атестацію в Міністерстві цифрової трансформації. Загалом в Україні їх близько 20.

Інструктор Денис, він і директор школи, каже, що до 2014 року не мав нічого спільного з безпілотниками. Його робота була пов’язана з комп’ютерами. Але все змінилося після того, як познайомився з військовими, вони, за його словами, дуже круті оператори.

«Вони мене заразили інтересом до дронів і жагою до перемоги. Я навчався в них, в інших інструкторів і тепер можу навчати сам», — розповідає хлопець.

Навчання у школі триває п’ять днів

Навчитися «літати» за п’ять днів 

Школа з’явилася не одразу. Спочатку навчання більше скидалося на курси підвищення кваліфікації для вже досвідчених операторів. Тривалість таких курсів була два-три дні. За цей час інструктори давали короткі базові знання.

Водночас на фронт волонтери «Паляниці» передали понад сотню дронів, серед них «Вектор» вартістю 250 000 доларів.

«Ми отримали такий фідбек від бійців, що дронів багато, а ось інструкторів не вистачає, як і пілотів, які б могли ефективно працювати. Тобто літати є на чому, але нема кому. Так дійшли до того, що нам потрібна школа», — розповідає Денис Пасько.

Навчання у школі триває п’ять днів. За цей час хлопці опрацьовують теоретичну і практичну частини. Інструктори розповідають, що безпілотники постійно вдосконалюються, з’являються нові програми, тож навіть досвідчені аеророзвідники мають постійно оновлювати знання.

У школі працює дев’ятеро інструкторів, серед них є ті, хто має досвід ще з 2014 року. Набували його на Донеччині. Ще певна кількість викладачів — військовослужбовці, вони часто виїжджають на бойові завдання.

«Коли можуть, вони приїздять і діляться найсвіжішою інформацією. Вони розповідають, що актуально, що працює, а що ні. Ми даємо їм інформацію про нові програми, які можна перевірити. Тож у нас завжди оновлення курсу», — розповідає директор школи.

Дрон за 3000 доларів може полетіти на 15,5 км в один бік

Без втрат зайти в тил до ворога

Цю війну дедалі частіше називають війною дронів, адже «пташки» можуть зробити те, що не завжди під силу військовим. Питаю в інструкторів, що вміють дрони і що можуть військові розгледіти за допомогою таких очей.

«Це очі не тільки попереду себе. «Пташка» наприклад за 3000 доларів може полетіти на 15,5 км в один бік і подивитися, що відбувається у ворога в тилу. Та ще дрон з високоякісною оптикою може ще наблизити на 4—6 км. Тобто можемо визначити ворожі цілі. Чи ефективно це? Так. Адже щоб звичайна розвідгрупа потрапила в тил ворога на 15—16 км, нам треба ризикнути життям військових. А тут ми цього уникаємо. Максимум ризикуємо «пташкою», — пояснює Денис.

Але за умови, що служба радіоелектронної розвідки ворога не знайде точку вильоту. Простіше кажучи, не з’ясує місце перебування оператора. 

Дрон може піднятись у небо і подивитися, наскільки відкриті чи замасковані власні позиції. Під час зачищення сіл і міст замість того, щоб ризикувати групою, військові можуть відправити дрон. Він подивиться, де саме перебуває ворог. 

«Птах» може скидати подарунки і нищити ворожу силу й техніку, не наближаючись до них. Може виконувати коригування вогню. Але і це не все.

«Якщо, наприклад, в сусідньому підрозділі був обстріл і є поранені, то треба відправити групу, яка б це перевірила. А це знову ризик для життя. Можна взяти найменший дрон, який коштує 640 доларів, полетіти і подивитись. На дрони, які коштують трохи дорожче, можна прив’язати рацію і доправити в підрозділ, можна скинути аптечку пораненому бійцеві», — пояснюють інструктори.

Вони повторюють: дрони — це врятовані життя наших бійців.

А оператор бачитиме, що відбувається у ворога в тилу ти

Що потрібно армії дронів

За актуальною інформацією, запорізька школа підготувала трохи більш ніж 200 пілотів. На питання «Чи задоволені результатом?» хлопці відповідають, що це круто. Але якщо запитати, чи достатньо цього, то відповідь буде такою: можна і треба більше. 

Найстаршому операторові, який проходив навчання, 64 роки. Інструктори кажуть, що він усе хапав на льоту, бо дуже хотів навчитися «літати».

Один з молодих військовослужбовців з позивним «Гога» розповідає, що в цивільному житті ніколи дронами не цікавився, у руках їх не тримав і не розумів, як дорослі люди можуть витратити сотні доларів на ці іграшки.

Тепер проходить навчання у школі операторів. Разом із друзями оголосив збір на «пташку». Купили її за кілька тисяч доларів й уже мріють про дорожчу.

«Назбирали на дрон, а тут уже відточуємо навички. Наше основне завдання — проводити розвідку. Ми на це заточені, нас цікавить саме пошук координат, цілей, а вміти скидати подарунки — це приємний бонус. Крім того, ми розбираємося з різними новими програмами», — зазначає «Гога».

У школі є традиція: найкращий студент курсу отримує дрон. Волонтери зізнаються, що дуже б хотіли продовжувати традицію. Для цього потрібні донати — підтримка небайдужих громадян. А ще їм завжди потрібні кваліфіковані викладачі, бо така наука, як хронологія, на місці не стоїть, а українська армія дронів має бути потужною.

Ольга КУДРЯ,
Укрінформ,Запоріжжя

 

(фото Дмитра СМОЛЬЄНКА)