Ця теза кілька разів звучала у виступах учасників круглого столу «Безпека журналістів: від зобов’язань до дій», який пройшов цими днями у Страсбурзі за ініціативи Ради Європи. 

Преса. Не стріляйте

«Щоб працювати журналістом, треба бути дуже сміливою людиною», — констатував Верховний комісар РЄ з питань захисту прав людини Нільс Мужнієкс. Підтвердженням цьому стали останні політичні події, що відбуваються у багатьох європейських країнах, під час висвітлення яких постраждали сотні журналістів, операторів і фотографів. 

На думку Верховного комісара РЄ, особливе занепокоєння викликає те, що більшість представників мас-медіа, які висвітлювали демонстрації та акції громадянської непокори, постраждали від свавілля і жорсткості представників правоохоронних органів, які насправді повинні були б охороняти безпеку журналістів і сприяти їм.

Нільс Мужнієкс розповів, що під час подій Майдану в Україні жертвами міліції стали понад сто журналістів. «Ці журналісти були ідентифіковані як працівники мас-медіа, мали на одязі помітні написи «Преса», але в них навмисне стріляли гумовими кулями: в обличчя, очі або жорстко били», — розповів Нільс Мужнієкс, який побував в Україні у лютому, відразу після драматичних подій на київському Майдані.

Знайти і покарати

На думку Верховного комісара РЄ, Крим та східна Україна на сьогодні одні з найнебезпечніших місць для журналістської діяльності. «Журналістів там викрадають, переслідують, розбивають відеокамери та конфісковують відзняті матеріали», — сказав Нільс Мужнієкс. Він вважає, що на поняття безпеки журналістів треба дивитися у контексті стану захисту прав людини у кожній країні та її юридичної системи. «Якщо судові органи та юридична система країни корумповані, не функціонують за демократичними принципами, це впливає не лише на повсякдення звичайних громадян, а й на умови професійної діяльності журналістів», — заявив Нільс Мужнієкс.

Жертвами злочинів проти працівників мас-медіа стають зазвичай не відомі журналісти з великих ЗМІ, а співробітники місцевих видань і фрилансери, розповіла керівник відділу свободи висловлювань ЮНЕСКО Сільві Кудре. За її словами, нині особливо гостре питання безкарності тих, хто винен у злочинах проти журналістів. За даними ЮНЕСКО, лише у дев’яти з двохсот випадках агресії проти журналістів вдається знайти і покарати винного.

На думку Спеціального доповідача ООН з питань захисту права на свободу думки Френка ля Рю, у зв’язку з розвитком нових технологій, популярності та впливовості електронних ЗМІ з’явилася нова форма журналістики — громадянська. «Після подій у Тунісі та Єгипті політики почали боятися електронних ЗМІ, бо зрозуміли, що завдяки їм кожен їхній нечесний крок стає відомим загалу», — сказав Френк ля Рю. Він вважає, що це підвищило рівень насилля проти журналістів, але, на думку експерта, міжнародні організації будуть безсилі подолати це небезпечне явище, якщо уряди країн заперечуватимуть існування цієї проблеми на національному рівні.

Дві правди

Агресію проти журналістів у суспільстві насаджують самі політики, переконаний Френк ля Рю. «Саме політики намагаються дискредитувати пресу, говорять про продажність журналістів, заявляють, що ЗМІ підтримують злочинців тощо», — сказав експерт. Натомість на політичному рівні представники влади повинні сприяти роботі журналістів, діяльності різноманітних мас-медіа, стежити за прозорістю власності ЗМІ, позитивно сприймати критичну та розслідувальну журналістику. 

Радник представника ОБСЄ з питань свободи мас-медіа Хуан Барата вважає, що останні політичні події в Україні визначили новий тренд у професійній діяльності журналістів, «який не може не турбувати». На його думку, журналісти і ЗМІ  розділені політичною та національною лінією. «Ті мас-медіа, які представляють, так би мовити, протилежний політичний табір, не мають доступу до інформації та місць подій, піддаються переслідуванням», — пояснив Хуан Барата. Як приклад він згадав те, що чимало кримських журналістів, які критикували дії російської влади, були змушені залишити півострів після його окупації Росією через страх за своє життя та життя близьких.