Події останніх тижнів у житті українського суспільства викликають у громадян неоднозначні відгуки й міркування. Проте всі, затамувавши подих, тримають кулаки за наших вояків, які несуть службу в гарячому не від спекотного курортного сонця, а від політичної напруженості Криму. Складається враження, що саме ці події допомогли пролити світло на реальний стан справ у Збройних силах України. Про проблеми галузі й про пошук шляхів до їхнього розв’язання говорили учасники круглого столу «Невідкладні заходи для армії на тлі агресії з боку Кремля».
Проти агресора — мужність і стійкість
Валентин БАДРАК,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР):
— У нинішній ситуації передовсім у наших силах надати психологічну підтримку тим воякам, які перебувають у зоні військового, на щастя, поки що безкровного конфлікту. І надати поштовхи чи, можливо, навіть креативні ідеї для військового політичного керівництва, щоб почати врегульовувати кризу.
Нині, на нашу думку, розпочалася основна фаза військового збройного конфлікту України з Кремлем. Його передумовою стали дві великі трагедії: брак державної політики в Криму протягом 23 років і брак уваги до Збройних сил України стільки ж часу. Маючи слабке оснащення і озброєння, ЗС нині можуть протиставити збройному конфлікту лише власну мужність і стійкість.
Але така фаза не може тривати довго. Тому закликаємо починати діяти, зокрема демонструвати готовність до бойових дій.
На наш погляд (Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння), в України є три критерії для перемоги: перше — чітка заява західних країн про готовність у військовому сенсі долучитися до збройного конфлікту, друге — мужність і готовність ЗСУ до конкретних бойових дій і третє — інформаційна робота безпосередньо з населенням Росії.
Воно, на жаль, зомбоване і перебуває під впливом підконтрольних Путіну російських ЗМІ та інших інституцій. Збройні сили України, на наш погляд, мають продемонструвати конкретні дії щодо готовності до військового конфлікту. Путін — така особистість, яка, як бачимо, не сприймає прохань і заяв про виведення військ тощо. Йому потрібно спочатку показати силу, а потім вже сідати за стіл переговорів. Я озвучив цю тезу суто від експертної організації, від недержавного центру.
Оборонний сектор розбалансований
Петро ШУЛЯК,
колишній начальник Генерального штабу Збройних сил України,
колишній командувач сухопутних військ:
— Усе, що сталося, — наслідок недооцінки керівниками держави неприхованих загроз Україні. Без належної оцінки воєнно-політичної обстановки було прийнято рішення про позаблоковий статус України. Таке рішення мало б бути підкріплене належним забезпеченням обороноздатності країни. Нині ж розбалансовані оборонний сектор і сектор безпеки держави. Бездумно реформували його основний компонент — Збройні сили. Хронічне недофінансування призвело до постійного скорочення, отже до зниження боєздатності Збройних сил. Жебрацький їхній стан, соціальні проблеми призвели до відтоку офіцерів.
Без перебільшення скажу про приниження ролі вищого військового керівництва держави. Лише один факт: начальник Генерального штабу, Головнокомандуючий Збройних сил не мав доступу до Верховного головнокомандувача. Посадова особа, яка очолює ЗСУ, Генеральний штаб, який планує і організовує оборону держави, не є членом Ради національної безпеки і оборони. Шкода, що лише біда змушує керівництво держави, політиків повернутися обличчям до святая святих оборони держави.
Що потрібно зараз зробити? Насамперед ефективно продовжити нарощування боєздатності ЗСУ. Окрім високого морального стану військовослужбовців — від рядового до генерала і адмірала — захист нашої землі гарантуватиме також і належне матеріально-технічне забезпечення від держави і, звичайно, підтримка народу. На мою думку, потрібно зупинити виконання чинної Державної програми розвитку ЗСУ і почати розроблювати державну програму розбудови ЗСУ з урахуванням воєнно-політичної обстановки, що склалася, та викликів Україні, які існують.
ОПК працює
Віталій НЕМІЛОСТІВИЙ,
секретар Комітету ВР з питань промислової та інвестиційної політики,
колишній перший заступник міністра промислової політики:
— До того, як стати держслужбовцем, я працював керівником найпотужнішого підприємства оборонного комплексу Радянського Союзу — заводу імені Малишева, який нині не в найкращому стані. Не можу погодися з тим, що це було бездумне скорочення. На сьогодні є всі підстави стверджувати, що це була цілеспрямована багаторічна акція або операція, яка фактично від президента до президента відбувалася і супроводжувалася знищенням ЗСУ і оборонно-промислового комплексу (ОПК). Я як державний експерт з питань державних таємниць, який відповідав за сферу оборонно-промислового комплексу, нацбезпеки і оборони, писав особисто цілком таємно доповіді президентові України — про те, що буде через рік, два, три роки. Думаю, що і мої колеги, виконуючи службові обов’язки, неодноразово доповідали політичному керівництву країни, що не можна робити те, що робили. Врешті, все й призвело до того, що нині дехто вже вирішив, що Україну можна брати голими руками.
Щодо оборонно-промислового комплексу. Тут ситуація неоднозначна. Насамперед він існує, працює, понад 95–97% виробленої продукції постачаємо на експорт, що засвідчує науковий і виробничий потенціал комплексу. З іншого боку — ті явища, що відбувалися у ЗСУ, відбувалися і в оборонному комплексі. Прийнята Державна програма реформування та розвитку ОПК 2008–2013 років фактично була спрямована на невиконання. Жодного заходу не було реалізовано. У 2013 році прийняли концепцію нової програми з набором якихось порожніх речень. Стосовно концерну Укроборонпром моя позиція була і є незмінною. Добре, що сконцентрували підприємства ОПК в єдину структуру, але, на мій погляд, потрібно було створювати державне агентство. Керівники цього органу були б державними службовцями і присягали б перед народом України, а не була б комерційна структура, де одне підприємство керує іншими. При цьому фактично знищено державну таємницю.
Що треба робити, на мій погляд. Я подав проект закону щодо ліквідації Укроборонпрому. На його основі доцільніше створити державну структуру. Також, на мою думку, слід реформувати систему генеральних конструкторів, які на сьогодні мають багато прав і не мають ніяких обов’язків. Генеральний конструктор має повноваження впливу на всі підприємства галузі. Коли йдеться про відповідальність генерального конструктора, то він відповідає лише за стан справ на тому підприємстві, де працює. Це фактично призвело до знищення кораблебудування, літакобудування, бронетанкової галузі тощо.
Необхідно, щоб генеральний конструктор відповідав за галузь загалом. Взаємодія ОПК із ЗС — важлива частина роботи ОПК, бо якщо немає зразка озброєння, яке на озброєнні в Українській армії, то ніхто його не купуватиме. Тому ОПК завжди залежав і залежатиме від ЗС. Коли є розуміння у керівництва ЗС, у міністра оборони, у керівника Генерального штабу, що слід спільно працювати — ОК розвивається. Якщо немає такого розуміння, ОПК сам на сам із ситуацією на світовому ринку. Коли приїздять іноземні покупці зброї й військової техніки, вони їдуть до Міністерства оборони, в частини, спілкуються з військовослужбовцями. Бо більше повірять йому, ніж виробникові.
Я вдячний керівництву Міноборони, яке багато уваги приділяє розвитку зброї та військової техніки. І вважаю, що це має бути нова доктрина. І окремим розділом має бути розділ «Оборона промислового комплексу» під фаховим керівництвом Міноборони.
93–97% продукції, виробленої ОПК, експортується. Є такий взаємозв’язок: щойно виділяли кошти Міноборони на розробку і закупівлю вітчизняних озброєнь, приміром, 100 мільйонів гривень, то коли ці кошти нормально використовували, це давало поштовх на наступні роки на мільярди гривень експорту продукції. Якби Міноборони не прийняло на озброєння танк «Оплот», то не було б експортних контрактів, те саме щодо фінансування виробництва БТР-4.
Важливе й питання співпраці Міноборони з ВПК. До речі, щоб ця праця була вигідною для бюджету України, ухвалено зміни до Закону «Про державне оборонне замовлення». Безумовно, вітчизняний ВПК не може задовольнити всі потреби сучасної армії. Для цього Міноборони закуповує цікаві зразки техніки за кордоном. І навпаки, щоб мати змогу експортувати власні розробки, ОПК має продати вітчизняній армії на так звану апробацію нові зразки. Інакше жодна країна не зацікавиться новинкою. Формула проста: надані з бюджету кошти на розвиток армії й на закупівлю зрештою підуть на розвиток вітчизняного ВПК.
Події, які відбуваються в державі, повністю консолідували парламент: більш ніж 300 голосами ухвалено рішення про перегляд бюджету і про те, щоб терміново підсилити фінансування інших військових формувань ЗСУ. Нарешті з’явилося розуміння: якщо не годуватимеш власну армію, то годуватимеш чужу.
«Я змінив своє ставлення до журналістів»
Володимир ШКІДЧЕНКО,
екс-міністр оборони України:
— Нині у надскладних умовах консолідація органів влади і суспільства. Спостерігаємо зміну ставлення до ЗС. Суспільство в певних позиціях навіть випереджає владу. Аналізуючи інформацію в соцмережах, хочеться подякувати людям за висловлену готовність допомагати Збройним силам. Шкода, що висока ціна до повернення оцінки значення ЗС.
Хочу сказати і про особисту зміну ставлення до журналістів. Інколи посадовцям ви не зовсім зручні. Але нині ми побачили, що ваша роль дуже велика. Слід відзначити вашу самовідданість, готовність ризикувати життям. З одного боку — висвітлити обстановку, з іншого — морально підтримати наших військових.
І хоч би як було важко сьогодні, потрібно дивитися у завтрашній день. Згоден, що потребує докорінного перегляду Програма реформування і розвитку ЗС. Які ЗС потрібні Україні? Невеликі за чисельністю, але мобільні і добре озброєні. Зменшення чисельності ЗС має супроводжуватися прийняттям на озброєння новітніх найефективніших систем озброєнь. А вже потім можна дозволити скорочувати чисельність особового складу.
Щодо нинішніх подій у Криму. Маючи певний досвід перебування в оточених військових частинах, зауважу, що дуже важливо людям, які перебувають там, знати, що вони не самі. Наскільки мені відомо, на сьогодні кожен командир частини отримав прямий вихід на керівництво ЗС: доповісти, звернутися тощо.
Хотілося б згадати ще ось про що. Вже сьогодні люди кажуть про подяку військовослужбовцям за вірність Присязі. Уряд вирішив збільшити грошове утримання. Але для військового важливе і моральне заохочення. Нещодавно попередня влада фактично скасувала відомчі знаки заохочення, ввела обмеження мати їх не більше трьох. Нагородити нині військовослужбовця для морального підняття духу керівництво ЗСУ не має змоги. Прямих витрат на це не потрібно. Уточнити лише один пункт в указі президента, що заборона відомчих нагород не стосується Міноборони.
«Невідомі формування» із сучасним російським оснащенням
Валерій РЯБИХ,
заступник директора з розвитку інформаційно-консалтингової
компанії Defense Express:
— Наша компанія спостерігає за ситуацією в Криму із самого початку і може констатувати, що на Україну здійснюється агресія іноземної держави. Це треба донести тим людям, які одурманені ЗМІ Російської Федерації як на території Росії, так і в східних і південних областях України.
Уперше за час незалежності Україна опинилася в ситуації, коли проти нашої держави реалізується силовий сценарій із застосуванням підрозділів, частин, з’єднань іноземної держави. І не треба лукавити перед керівниками російської держави, які відхрещуються від своїх військовослужбовців, називаючи їх «невідомими формуваннями», що використовують сучасну російську зброю і техніку, котрі перебувають на озброєнні Російської Федерації. Нині немає гарантій щодо відсутності ядерних фугасів у Криму, і над цим має замислитися світова спільнота.
Користувачам Інтернету давно відомо, які підрозділи російської армії перебувають у Криму. Можна констатувати, що на півострові розташовані частини найбоєздатніших з’єднань ЗС Російської Федерації. Це Псковська повітряна дивізія, Тульська, Іванівська, Ульяновська, Новоросійська десантно-штурмова дивізія окремого ракетного полку спеціального призначення з міста Кубинка Московської області. Заява російської сторони, що обмундирування, озброєння і техніка, які застосовують так звані представники самооборони Криму, можна купити на базарі, викликає занепокоєння у нас, й у всієї світової спільноти. Те, що не секрет для користувачів соцмереж, не секрет і для спецслужб України. Тому пропозиція така: звертаємося до прес-служб МЗС, Міноборони, Служби безпеки України із проханням провести спільну прес-конференцію й дати міжнародну правову оцінку подіям в Україні.
Військово-політичну мапу слід «переграти»
Сергій БОНДАРЧУК, 
екс-гендиректор ДП «Укрспецекспорт»:
— Те, що нині відбувається в Україні, було давно заплановано політичним керівництвом Російської Федерації та КДБ. Захоплення нашої країни відбувалося роками. Щороку ми здавали об’єкти економіки, зокрема підприємства військово-промислового комплексу.
Нині, коли де-факто маємо військовий стан, слід швидкими темпами відбудовувати Збройні сили України, визначитися з їхнім складом, озброєнням, планом дій.
Кілька днів тому я побував на підприємствах військово-промислового комплексу. Переконався, що Україна ще має зразки зброї, якими можемо активно оборонятись і захищати нашу територію. Єдина проблема: наша країна — напівбанкрут, і нині вкрай важливо ініціювати збирання коштів для підтримки українських військово?службовців, зокрема технікою і зброєю.
До речі, найближчими днями відбудуться пуски деяких елементів зброї, що засвідчить світові наш військовий потенціал. На далеку ж перспективу треба визначитися зі стратегією або військовою доктриною активної оборони, переглянути структуру ЗСУ та військово-політичну мапу. Бо наш східний кордон уже 23 роки абсолютно оголений, тоді як на західному маємо основне скупчення військ.
Не вбивати, а присипляти
Олександр СЕЛЮКОВ,
керівник ДП «Науковий центр точного машинобудування»:
— Десятки років я тільки й чую про скорочення Української армії та асигнувань на її утримання. Запас міцності армії тримається лише на високому бойовому дусі українських військових та величезному запасі радянського озброєння. Насправді ж у нинішній ситуації наші військові більше потребують новітньої зброї — не смертельної, а ультразвукової, усипляючої дії тощо. А її в нас немає.
Крім того, хоч як прикро, в нас залишилося вкрай мало підприємств військово-промислового комплексу, що могли б вчасно виконати те чи інше замовлення Міноборони. На жаль, втрачено системність військових замовлень, і як наслідок, переозброєння виробництва, підготовки кадрів для виробництва військової техніки. Маємо хорошу програму розвитку озброєння до 2015 року, розроблену найкращими військовими фахівцями, — треба лише, щоб її профінансували. Для цього на армію слід виділяти від 1,5 до 3% ВВП. Раніше ж міністр не просив грошей навіть на ремонт техніки і зброї.
Розробок багато, але на озброєнні одиниці
Володимир ГРЕК,
президент асоціації «Українські оборонні технології»:
— До 2010 року для ЗСУ було розроблено, випробувано і прийнято понад 150(!) нових зразків зброї та військової техніки. Чимало дуже перспективних. Й увесь цей час військові експерти дуже дивувалися: чому весь світ купує наші сучасні танки, модернізовані воєнізовані машини піхоти, бронетранспортери — й абсолютно нічого протягом останніх чотирьох років не закуповує Українська армія за потреби модернізувати й замінити близько 400(!) зразків озброєння.
Більш того, за цей час Міноборони призупинило розроблення оборонної техніки і закупівлю вітчизняної техніки, зброї та обладнання. Зокрема цифрових засобів зв’язку, сучасних високоточних протитанкових ракет — «Стугна», «Комбат», «Бар’єр», модернізованих танків «Булат», бронетехніки із сучасними засобами захисту тощо. Міністерство закуповувало одиничні зразки озброєння, максимум один-два літаки на рік, що жодним чином не посилювало обороно?здатності армії. Нині стало зрозуміло, чому так робили.
Крім того, за цей час Укроборонпром став самостійним органом з необмеженими повноваженнями у сфері оборонної промисловості: міг прийняти рішення щодо ліквідації підприємств оборонпрому, продажу їхнього майна, вирішити, з ким співпрацювати, а з ким ні. А це фактично питання обороноздатності країни. Нині дуже важливо повернути цю організацію під управління і контроль Міноборони, сформувати агентство чи службу з питань оборонної промисловості при міністерстві, яке б займалося формуванням і розробленням програм розвитку озброєння і технологій, підготовки виробництва у цьому напрямі тощо.
Щоб виправити ситуацію, треба відремонтувати на заводах наявну техніку, заправити її пальним, а також закупити високоточні боєприпаси.
Щодо Криму, то важливо зберегти півострів таким, як знаємо — оздоровницею і місцем відпочинку громадян багатьох країн. Тепер, наприклад, у Перевальному є частина спецназу, де перебувають танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, артилерійські системи, що дає змогу за лічені хвилини розбити підрозділи РФ, зосереджені навколо бригади. Але цього робити не можна, щоб не допустити кровопролиття.
Аби вирішити питання, достатньо сформувати ефективні внутрішні війська і юридично визнати військові формування в Криму озброєними бандитськими формуваннями. Адже від них відхрестилися президент і міністр оборони Російської Федерації.
У них не треба стріляти, їх можна оточити технікою і роззброїти, а також змусити залишити територію України. Дуже важливо затримувати екстремістів і відкрито показувати світу тих, хто намагається проводити революцію в Україні.
Сьогодні нам як ніколи зрозуміло, хто наш друг, а хто ні, звідки йде небезпека для територіальної цілісності країни, а де її не слід очікувати. Тож актуальне для України питання вступу до НАТО, що дасть змогу нам не лише вирішити питання безпеки, а й істотно заощадити кошти на утриманні армії та її озброєнні.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Немає злого, щоб на добре не вийшло
Громадськість усієї України, як може, підтримує наших військових, які в Криму опинились віч-на-віч із «зеленими чоловічками» (а як ще назвати ці «невпізнані суб’єкти», які, до всього, юридично ще й невідомо хто, бо Росія від них відхрещується!). Так ось, цивільні жителі всіх регіонів країни прагнуть підтримати наших вояків: хто добрим словом, хто харчами чи іншою гуманітарною допомогою, хто грошима, аби тільки вистояли на своїх бойових постах. І вони тримаються.
Та їм потрібна підтримка не лише громадськості, а й держави, причому в усіх її виявах. Моральної підтримки від керівництва ЗСУ не бракує. А ось щодо матеріальної — тут, як наголошували й експерти під час «круглого столу», потрібні відповідні кроки назустріч солдатам і офіцерам. Адже хоч би яким був бойовий дух наших військових, якою б щирою і щедрою була підтримка громадськості, та якщо захисники Вітчизни відчувають у себе за плечима міцну підтримку у вигляді техніки та інших засобів озброєння, якщо знають, що вони належно забезпечені й у побутовому плані, то, безумовно, почуваються впевненіше на бойових рубежах.
Експерти, які брали участь у «круглому столі», висловлювали занепокоєння тим, що Збройні сили функціонують в умовах постійного недофінансування, звідки й проблеми. А помножені на корупційні прояви, явно не додають моці нашим Збройним силам. На часі — необхідність нагальної зміни ситуації на краще. Втім, до зміни стану справ, можливо, не дуже швидко у влади дійшли б руки, якби не нарощування присутності «зелених чоловічків» у Криму. Тож, як кажуть, немає злого, щоб на добре не вийшло.
Зокрема, на рівні уряду звернуто істотну увагу на проблеми, що існують. Так, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк із трибуни Верховної Ради у вівторок зауважив, що органи прокуратури і військової прокуратури повинні негайно розпочати розслідування й арешти всіх, хто мав стосунок до розкрадання в Міністерстві оборони. Адже, як передає департамент інформації та комунікацій з громадськістю секретаріату КМУ, впродовж останніх чотирьох років було здійснено «системну диверсію з підриву національної безпеки і оборони України». Зараз дійшло до того, що уряд у нагальному порядку займається тим, що постачає для літаків пальне. Це попри те, що бюджетних призначень на такі видатки немає», — наголосив Арсеній Яценюк. Він додав, що з огляду на стан державного матеріального резерву, а також те, що з недоторканного запасу було вилучено товарно-матеріальні цінності, вирішується питання поставок речового майна, «починаючи із взуття і закінчуючи одягом».
Він також нагадав: попри те, що в Криму тричі намагалися вимкнути систему Національного банку та Державного казначейства, уряд знайшов шлях, як доставити до кримських військовослужбовців 125 мільйонів гривень, які Кабінет Міністрів виділив як одноразову допомогу: «Кожен військовослужбовець отримає ці кошти».
Добру новину днями повідомили солдатам та офіцерам і розробники бойової техніки. А саме: є новий зразок сучасного бойового оснащення. Як повідомила прес-служба Укроборонпрому, Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова», яке входить до складу Укроборонпрому, завершило виготовлення нового варіанта бойової броньованої машини БТР-4Е1 з додатковим захистом. Ця машина дає змогу істотно підвищити захист екіпажу і десанту. При цьому броню може встановлювати і демонтувати екіпаж у польових умовах залежно від бойового завдання, яке виконує, і рівня загрози. Завдяки застосуванню різних бойових модулів і спеціального обладнання машина може бути пристосована до виконання різних бойових і допоміжних завдань.
До речі, відтепер ДК «Укроборонпром» очолює жінка. Виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов призначив Валентину Дрозд виконуючим обов’язки Генерального директора концерну. Т. в. о. Глави Адміністрації Президента України Сергій Пашинський під час представлення Валентини Дрозд у вівторок наголосив на важливості стабільного функціонування усіх підприємств, що входять до складу концерну. Ключовими завданнями Валентини Дрозд на цій посаді Сергій Пашинський назвав посилення керованості у сфері вітчизняного оборонно-промислового комплексу, а також боротьбу з корупцією і протидію її проявам.
Звичайно, за один день всі ті проблеми, про які говорили експерти під час «круглого столу», розв’язати не вдасться. До того ж, до сказаного варто додати іще низку проблем, насамперед житлові, той «гачок», на який «зелені чоловічки» намагалися піймати наших військових у Криму, але безрезультатно. Солдати й офіцери залишались вірними Присязі народу України. Однак якщо держава і суспільство методично та планомірно здійснюватимуть кроки назустріч нашій армії, якщо бачитимуть у ній не лише військові підрозділи загалом, а й кожного військовослужбовця зокрема, і, відповідно, дбатимуть про кожного, можна буде говорити не тільки про те, що наші військові тримаються на силі духу і патріотизмі, а й про те, що наша армія — найбоєздатніша і найсучасніша.
До речі. В.о. Президента Олександр Турчинов запевняє, що Україна не вестиме війни у Криму. Про це він заявив у інтерв’ю Agence France-Presse: «Ми не можемо розпочати військову операцію, оскільки тоді ми будемо відкриті на східних кордонах». О.Турчинов також висловив переконання, що результати запланованого на 16 березня кримського референдуму будуть сфальшовані Кремлем. «Російські війська не мають наміру проводити референдум, вони просто сфальсифікують результати», — цитує Укрінформ слова Олександра Турчинова.
Підготували Ольга ПРОКОПЕНКО, Галина ІЩЕНКО, «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+