Першою жертвою під час війни стає правда. Бо брехня у цей важкий час поширюється швидко, агресивно й токсично із найголовнішою метою — намагатися виправдати розпочаті горе-правителями бойові дії. Переконливий приклад цього — безумство російської пропаганди, яка супроводжує підлу, нічим немотивовану й абсолютно невиправдану воєнну агресію проти України.

Тут теж правда потерпіла найпершою. Це сталося ще до 2014 року, коли кремлівському геополітикові щось негарне вдарило в голову і він взявся переписувати тисячолітню історію України. Його антинаукова, антиісторична та позбавлена здорового глузду, логіки і навіть певного освітнього рівня писанина стала своєрідною ідеологічною артпідготовкою і водночас немов виправданням за напад на Україну, який готували. 

А 24 лютого рашистські пропагандисти взагалі розстріляли правду впритул у прямому й переносному значенні. Бо розпочавши потужні обстріли сусідньої суверенної держави і наступ відразу на кількох напрямках, у кремлі свідомо не стали називати жорстоку агресію агресією, а війну війною. Якими тільки  назвиськами вони не оперували, аби росіяни нарешті не пересвідчилися, що їхній лідер тепер уже остаточно з глузду з’їхав. «Спеціальна військова операція». «Денацифікація». «Демілітаризація». «Захист народу Донбасу». «Захист рф від НАТО» нарешті. 

Нинішнє самопочуття російської пропаганди після 100 днів вторгнення? А ви, попри відразу, пригадайте мармизу головного геополітика і верховного головнокомандувача 9 травня на пародії на переможний парад. На набурмосеній пиці великими літерами було все написано.

Так, риторика пропагандистських ресурсів тепер дедалі частіше нагадує скавуління побитого пса. Ідеологи гарячково змінюють строки, плани, завдання та виконавців «спецоперації». Однак не варто вважати, що дезінформація стала менш небезпечною. Перевзуваючись на ходу, ворожа ідеологічна сила перегруповується і знову йде в атаку на потенційних жертв.

«Ми отримали урок: наскоком їх не взяти»

Уявімо, шановні читачі, таке. Що сталося б, аби 24, 25 чи навіть 28 лютого головним ідеологам кремля зненацька хтось сказав, що 100 днів агресії проти України вони з усіх сил намагатимуться приховати і не згадувати? Уявили? Погодьтеся, неборака відбувся б не тільки криком у відповідь: «Шозабрєд?!!» Бо, по-перше, «друга у світі» мала намір змусити капітулювати Україну за якісь 100 годин чи навіть менше. А по-друге, аж за 100 днів вони могли б захопити вже половину Європи чи й більше. І на 101-й день писати переможні реляції зі столиць переможених держав. Та дзуськи!

Одне слово, те, що відбувається тепер, наприкінці зими хижим яструбам війни та брехливим ідеологам не могло приверзтися навіть у снах-жахах. Та вони не здаються. Бо на війні як на війні. А у брехні як у брехні. Тому російська пропаганда прогнозовано і незграбно з’їхала з теми стосовно цієї дати. Точніше, їй дали вказівку проігнорувати 100 днів в Україні і, навпаки, всіляко відвернути увагу іншими побрехеньками.

Інформацію про те, що російські ЗМІ оминули увагою круглу дату російського безумства, підтвердили в Центрі протидії дезінформації при РНБО. «Таке ігнорування не випадкове. За даними видання «Медуза», напередодні дати адміністрація президента рф «попросила» редакції державних і провладних ЗМІ не тиражувати тему 100 днів війни і не акцентувати на тривалості російського вторгнення», — повідомили в ЦПД.

Звичайно, кремлівських розчарованих керманичів зрозуміти неважко. Адже ще понад два десятиріччя тому лідер держави ініціював початок мілітаристської агресивної риторики і політики. І хоч оди про «непереможність» гігантської рос­армії було розвіяно у двох війнах проти маленької Чечні, войовничий чад «можем павтаріть!» таки серйозно вразив росіян. Вони через пропаганду нахвалялися, що готові воювати з кожною «недружньою» їм державою та з усіма ними разом. І нітрохи не сумнівалися у власній перемозі навіть над НАТО чи армією США.

І що? Ось як тепер пояснити їм — враженим «побєдобєсієм» росіянам, що навіть аж за сто днів (!) «друга у світі» не змогла досягти вагомих і очікуваних стратегічних успіхів? Чим виправдовувати величезну кількість загиблих в Україні солдатів, офіцерів і навіть генералів? Як тлумачити те, що українці, яким залишали шанс захищатися щонайбільше три-чотири дні, знищили і перетворили на брухт тисячі російських танків та іншої бронетехніки і артилерійських систем, сотні літаків та гелікоптерів? Де обіцяні «великі перемоги», очікуванням яких пропаганда три минулі місяці підтримувала відповідний градус цікавості до «спец­операції»? 

У чому нарешті геополітичний та військовий геній бункерного диктатора, який тільки й зміг, що налаштувати проти рф не лише українців, а майже весь цивілізований світ? І де, у якій дрімучій тайзі чи на яких пасовищах оленів вони назбирали очевидних неуків та бовдурів у генеральських і маршальських мундирах, які зазнали фіаско в Україні й поставили хрест на блискавичному сподіваному успіху «спецоперації»?

Думали вони, думали і доручили виправдовуватися не «військовим експертам» із паралельної реальності, які на пролежаних диванах ніколи не нюхали пороху, але, схоже, підсіли на інші речовини. Ні! Тепер витягли у публічний простір осіб у погонах з великими зірками.

Одним з таких став генерал-полковник, колишній командувач повітрянодесантних військ рф Георгій Шпак, який відповідав на запитання одного з головних кремлівських пропагандистських телеканалів. Певна річ, уникаючи називати речі їхніми іменами, він все-таки визнав, що розпіарена десантура не виконала попередніх завдань і досить активно поверталася додому як «вантаж 200». До того ж генерал хоч і вдає, що плану блискавичної перемоги ніколи й не було, чітко підтвердив, що із загарбників збили пиху і самовпевненість.

«Не потрібно чекати на Україні швидких військових успіхів. На першому етапі спецоперації ми отримали урок: наскоком цю чудово підготовлену Заходом до війни і просякнуту отрутою фашистської ідеології країну не взяти», — сказав він. 

А щодо самої причини військових невдач елітних підрозділів рф генерал навіть не втримався від скупого компліменту на адресу захисників України. «Не потрібно забувати, що проти нас воюють такі самі, як і ми, люди: слов’яни, українці, росіяни. У них тільки мізки шкереберть за вісім останніх років повернули, проте вони такі самі сміливі і стійкі, як наші солдати. У них є грамотні командири», — визнає військовий фахівець.   

Проте головна тема інтерв’ю — навіть не цинічна брехня про «ювелірне знищення ворогів». І не начебто клопіт росіян «зберегти своїх солдатів і цивільне населення». Титульний посил той самий, який вперто поширюють в рф уже багато років. «Якщо під владою нинішнього київського режиму залишиться хоч один квадратний метр землі, він відразу буде нашпигований зброєю і звідти стрілятимуть по росії та росіянах», — лякає генерал.

Само собою, відставний командувач ВДВ не наводить жодного прикладу та факту, що колись і десь з України стріляли по рф. Хоч добре знає: по росіянах почали стріляти тільки тоді, коли вони вторглися на території сусідньої незалежної держави: 2014-го на Донбасі, а 2022-го — вже в багатьох інших областях.

Не окупація, а тільки «захист»

Поширювати відносно нову риторику про затяжну, але неминучу війну, і зважати на чималі людські втрати, санкції та економічні труднощі непросто. Тому кремлівська пропаганда значно більше уваги приділяє виправданню цього рішення головного кремлівського бе­зумця. І оскільки цинізму і ницості самоназваним «братам» не позичати, вони дедалі активніше стали поширювати тезу: рф — це дуже миролюбна країна і дуже не хоче війни, а з Україною й поготів.

Та поряд із цією підлою брехнею російська пропаганда ще енергійніше тиражує надумані звинувачення на адресу України і вимушений захист від неї та її союзників. Далі немов із брудного лантуха, сиплеться стереотипна фальш про «державний переворот» і захоплення в Києві влади «неонацистами» та «бандерівцями», «бази НАТО», «підготовка нападу на рф та білорусь», несусвітні дурниці про біологічні чи хімічні лабораторії, звідки вражені смертельними бацилами птахи летять клювати росіян, поширення ковіду.

Окрема фішка теперішньої кремлівської брехні — «робота» з жителями тимчасово окупованих територій, наприклад, Запорізької чи Херсонської областей. Рашисти змушені були проковтнути образу, що люди не зустрічали їх квітами, а влаштовували проукраїнські мітинги і радили їм іти звідси за відомим кораблем. Ліквідувавши там українські ЗМІ, вони почали надзвичайно потужну пропагандистську атаку, поширюючи брехливі обіцянки.

«Росіяни переконують місцевих людей, що вони не воюють проти України, а «захищають» всіх від «поганого» Києва, яким керують США, НАТО тощо. І кажуть, що, звільнивши їх від «нацистів», передадуть усю владу і територію цим жителям. Овва! Ми вже побачили, хто побіг співпрацювати з окупантами у нашому місті! Це відверті українофоби, колишні кримінальні злочинці чи невдахи, нічого не варті в Україні, а російські «визволителі» дали їм шанс і посади навіть у міськраді», — розповідає жителька Бердянська.

Певне перевзування на ходу російських пропагандистів підтверджують і відповідні компетентні органи. Зокрема СБУ нещодавно оприлюднила матеріали 5-го відділу фсб — свіжі рекомендації, які стосуються «правильного висвітлення спецоперації» в Україні. Ідеться про наміри і конкретні дії росіян в нині окупованих містах і селах України. Замість українських ЗМІ, що змушені були припинити діяльність, загарбники досить оперативно почали випускати свої газети і організували цілодобове мовлення.

Поміж брехливих повідомлень про успіхи рф на фронті та начебто звірства ЗСУ пропаганда вперто і послідовно роздмухує головну тему: буцімто росія почала воювати не стільки за власні інтереси, а за всіх людей України, які потерпають від «нацистів». І продовжуючи цю брехню, прокремлівські рупори запевняють, що рф не хоче окуповувати місцеві українські території і відразу піде звідти, щойно в Києві встановлять іншу, «правильну» владу. Щоправда, людям, на очах яких росіяни брутально крадуть і вивозять українське зерно та інші вантажі й товари, не пояснюють, як цей грабіж впливає на зміну київської влади.

У «темниках» співробітники фсб визнають, що значна частина російської пропаганди не зовсім переходить у якість. Вони пересвідчилися, що величезна кількість населення рф «тупа», бо досі не може втямити, чому «спецоперація», тобто війна проти України стала начебто єдиним способом для порятунку імперії. Тому пропагандистам наполегливо радять шукати переконливіші аргументи, якими можна буде хоч трохи виправдати агресію та жорстокі воєнні злочини «визволителів», які стали відомі всьому світові. Зокрема поставлено завдання помітно героїзувати образ «російського воїна-визволителя», що став стійким синонімом убивці, ґвалтівника та грабіжника. 

Йозефу Геббельсу приписують такий вислів. Начебто сумнозвісний керманич гітлерівської пропаганди свого часу казав: дайте мені засоби масової інформації, і я з будь-якого народу зможу зробити стадо свиней. Та порівняно з тим, що зробила з людьми путінська зловісна пропаганда, свині матимуть вигляд корисних, розумних, адекватних і охайних сільськогосподарських тварин.