Яготинці вже звикли, що приїжджі передусім цікавляться, де живе фітотерапевт Товстуха: коли офіційна медицина безсило опускає руки, тоді з усієї України за порятунком ідуть саме до нього. Євген Степанович, кажуть, не відмовляє нікому. Тож коли— а пора була досить рання — біля його двору я побачила кілька іномарок, а на подвір’ї —  живу чергу пацієнтів, сприйняла це як закономірність. А сам цілитель на нас уже чекав. «Кореспонденти «Урядового кур’єра»? — перепитав з порога. — Ходімо до хати, — а з людьми працюватимуть мої помічники — дипломовані лікарі…» 

Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки? 

«Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка повідомляє, що з 1 серпня нинішнього року розпочинається прийом творів і робіт на здобуття Національної премії 2012 року. 

Согодні стартує вступна кампанія-2011. І хоч у юнаків та дівчат  позаду тестові випробування, хвилювання не дає спокою: як цьогоріч отримати омріяний студентський квиток, наскільки прозорим буде вступ до університетів, чи варто довірити свій доленосний шанс електронній подачі документів?

Відповіді на ці запитання знає директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш. А ще розповідає «УК», чому студенти виходять на акції протесту, що до вишів ніколи не повернуться вступні іспити та коли наші університети увійдуть до ТОП-500 найкращих світу.

Дощі є різні. Той, що не вгавав за моїми вікнами, не випускав надвір і в суботу, і в неділю, навіював: яка ще «Країна мрій» за такої мокви — мрій собі вдома… Довелося просто виштовхувати себе з квартири, щоб «катапультуватися» з парасолькою на Співочому полі столиці.  

Цей локомотив на паровій тязі і міні-вагончики, які спритно рухаються карпатськими узгір’ями, іноді звуть «закарпатським трамваєм». Потяг на вузьких рейках дотягне хоч куди, і серед місцевого люду його жартома називають  «Кушницька Анця». (Село Кушниця — кінцеве на його шляху, а Анця — жінка, яка спускалася ним із гір, прямуючи то до Берегового, то до Виноградова чи Іршави).

— Побудована в 1907 — 1909 роках ще в Австро-Угорській імперії, Боржавська вузькоколійка була останнім словом технічного прогресу. Основне її призначення — транспортування лісу. У радянські часи використовувалася як для транспортування лісу та будівельних матеріалів, так і для пасажирських перевезень.

Цей місяць багатий та щедрий: благодатна пора для медозбору, на ринках — необмежений вибір садовини і городини. На ланах південного регіону настала гаряча пора жнив. Повсюдно у розпалі косовиця — заготівля сінажу. «Липень косить і жне, довго спати не дає», — каже народне прислів’я. 

У селі Лисичево Іршавського району, що у Закарпатті, збереглася єдина в Україні кузня на воді «Гамора». Їй понад триста років, і таких, стверджують етнографи, не більше трьох у країнах Центральної Європи. Саме тут уп’яте відбувся фестиваль ковальського ремесла та народного промислу.  

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» потопає у вишиванках: такого їх розмаїття не зустрінеш, здається, більше ніде.

Дев’ятої п’ятниці після Великодня Україна вшановує героїв-козаків, які поклали свої голови за її волю на легендарному острові Журавлиха під Берестечком у 1651 році.

Цього чоловіка зустріла на святі талантів у Рівненській українській гімназії: він особисто вітав кожного переможця олімпіади чи Малої академії наук і вручав йому грошову премію. Так громадянин Канади, успішний бізнесмен Ераст Гуцуляк щороку повертається в своє дитинство. Адже і його життєва стежина починалася з Рівненської української гімназії, де працював професором географії та історії його батько Михайло Гуцуляк.