Кілька днів червня територія Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді нагадувала  вулик. Маститі вчені з багатьох країн світу, педагоги й учні українських шкіл зацікавлено, а головне, кваліфіковано обговорювали проблеми довкілля. Тут проходила VII Міжнародна конференція координаторів програми «Глобальне вивчення та спостереження з метою поліпшення довкілля» (GLOBE). 

Навряд чи є хоч одне християнське свято, в якому так тісно переплелись церковні і світські мотиви, як у Трійці або Зелених святах. На думку істориків, так звана клечальна неділя з її традиціями прикрашати оселі зеленню та славити живу природу, як найвищий символ духовного самоочищення людини, веде свій початок ще від праслов’янських часів з їхніми  язичницькими обрядами.

 Географія й соціологія столиці представлені в роботах В. Зарецького «Парк Шевченка», В. Колесника «Боричів Тік», І. Григор’єва «На Поскотині». Одні картини відтворюють архітектурні деталі, інші зосереджені на емоційному стані художника. Олійні фарби, графіка й акварель занотували сьогодення Києва та втрачений історизм у роботах Б. Рапопорта «Березень. Поділ»,1969; Ю. Хіміча «Печерськ» та «Свята Софія» початку 1970-х; В. Стеценка «Андріївський узвіз», 1998; О. Агамян «Вул. Ігоревська навесні», 2007 р.

«Людина з кіноапаратом» — німа стрічка, що триває трохи більше години. Вона — калейдоскопічний знімок життя великого міста, з його божевільною динамікою, сумом та веселощами. Тут виразний головний прийом режисера Дзиги Вертова — «запопасти життя зненацька», вперше застосовані зйомки прихованою камерою. 

 Єдиний іноземець на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського національного університету, який готує спеціалістів для ракетно-космічної галузі України, — 26-річний четвертокурсник Сандро Шафранський, який опановує спеціальність «двигуни та енергоустановки літальних апаратів». Студент із Бразилії — представник української діаспори, яка цього року святкуватиме 120-ліття.

Твір, що дав назву книжці, — невеличкий кулінарний трилер. Його дія відбувається навколо ресторану, шеф-кухар якого зник і ніхто не знає, що з ним трапилося. Привертає увагу повість «Деклассированные». Автор присвятив його Костянтину Вагінову та Андрію Платонову. Як на мене, є також подібність до «Собачого серця» Булгакова… Інтелігент, якому немає місця в новому суспільстві, професор філософії, що несподівано засвоїв виготовлення трун… 

У книжки «Зоря на ім’я Полин: пам’ятаючи Чорнобиль», видрукуваної в Римі у видавництві «Віелла», — італійські та українські автори. Наші співвітчизники представлені добіркою поезій Ліни Костенко та її сценарієм до фільму Ролана Сергієнка «Чорнобиль. Тризна»,  статтями Юрія Щербака, Юрія Шаповала, Наталії Баранівської, Оксани Пахльовської.

Важко знайти людину, яка б не переймалася сьогодні проблемами та перспективами розвитку сучасної загальноосвітньої школи, освіти загалом. Громадський дискурс, що дедалі загострюється, фіксує нагальну потребу модернізації освіти. Якою вона має бути? Про це розмовляємо з  член-кореспондентом НАН України професором Віктором Андрущенком.

Їх уже великий рід — понад 600 — удостоєних найпрестижнішої державної нагороди в літературі і мистецтві, а Національна премія України імені Тараса Шевченка залучала до цієї високоповажної спільноти талановитих письменників, літературознавців, художників, композиторів, артистів, режисерів, архітекторів щороку упродовж півстоліття.  Цю високу відзнаку, з нагоди її ювілею, Президент України Віктор Янукович назвав «символом мистецької досконалості,  громадянської честі, творчої новизни, важливим чинником культурного розвитку суспільства», а Прем’єр-міністр Микола Азаров — її лауреатів — «гордістю нашої країни».

Пафосне відзначення переможців відбулося у виставковому залі АККО Інтернешнл. Там за сотнею круглих столів на 10 персон кожен розмістилися запрошені шанувальники красного письменства. Передували 11-й церемонії «Коронації слова» вивчення більше 5 тисяч рукописів. Серед зацікавлених читачів і потенційних письменників точаться суперечки, який відсоток рукописів проглядають члени журі?