Закінчується навчальний рік, і випускники шкіл, які хочуть вступити до вишів, нині стоять перед вибором. Одних приваблює престижність вишу, інші йдуть, куди пощастить вступити. А певна частина хоче навчатися в Європі. Завдяки спеціальній освітній програмі, ініційованій Корпорацією «Українсько-польський центр академічних обмінів» за підтримки Державної служби молоді та спорту України, торік низка польських вишів прийняла на навчання студентів з України. 

У культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» було людно: зійшлися всі, хто хотів потримати в руках або й придбати нову книжку свого видатного земляка. Презентувала її правнучка Павла Григоровича, директор літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини Тетяна Сосновська.  

 Відкривали свято ініціатори будови замку та його власники графське подружжя Микола та Єфросинія-Софія Синявські (їхні образи втілили працівники будинку творчості школярів Ольга Павлюк і Михайло Слабодух).

 Він починається з обласного академічного театру імені Ольги Кобилянської, який в ці дні живе духом свого талановитого випускника і актора. Тут він зустрів свого першого професійного вчителя — актора Міхневича, вперше вийшов на велику сцену після дитячих спроб на сільській самодіяльній сцені рідної Чорториї.

Наприкінці травня у Національному комплексі «Експоцентр України» відбувся Медичний форум-2011. Згідно з його програмою, подія мала бути цікавою — конференції, «круглі столи» і, звичайно, виставка медичного обладнання. «За багато років медичний форум зарекомендував себе як місце демонстрації всіх сучасних досягнень та винаходів у галузі медицини», — йшлося в анонсі.  

Не кожному вченому вдається заснувати інститут. Леонід Боднарчук це зробив і беззмінно  керує ним з 1989 року. Про високий авторитет наукового закладу свідчить те, що його керівник очолює професійні організації пасічників. Плідну роботу вчених та виробничників цінують й за кордоном: саме тому 2013 року в Україні проходитиме міжнародний конгрес  «Апімондія». В історію галузі вчений вписав ще одну сторінку: створив Національний музей бджільництва. Фактично інститут і музей — цілісний комплекс, що діє під гаслом «Пошуки шляхів майбутнього марні, якщо не розумієш минулого». Територія цих двох закладів рай не лише для бджіл, але й диво — місце єднання людини та природи. 

Піднімаючи бокал шампанського, як правило, згадують французьку провінцію Шампань, іменем якої названий цей напій. Однак далеко не всі знають, що на Черкащині, в Звенигородському районі, є невеличке село з аналогічною назвою. Віднедавна воно знамените ще й тим, що місцеві жителі брати Бойки на власному подвір’ї відкрили  імпровізований музей військової техніки. 

До речі, стареньких зрозуміти можна. Вальяжний Пушкін з чималим кухлем біля самогонного апарата в компанії з Менделєєвим, що вирахував оптимальні пропорції горілки, і Горбачовим, який так і не спромігся здолати пияцтво, — це, либонь, не те, що хотіли побачити у день народження поета більшість його шанувальників. Проте автор лялькової композиції не вважає, що з епатажем він перебільшив. 

 Майбутня художниця зі світовим ім’ям, котра ніколи не ходила до школи, а початкову грамоту опанувала самотужки, Катерина Білокур народилася у грудні 1900-го року в селі Богданівці тодішнього Пирятинського повіту Полтавської губернії. Проживши непросте життя і справді дійшовши до своїх зірок через колючі терени, хвора й немічна, у червні 1961-го вона пішла з життя, всього на тиждень переживши власну матір. Проте її квіти й пейзажі, портрети і натюрморти живуть і досі. Частина з них, у тому числі й останні незакінчені картини — в Меморіальному музеї-садибі, що ось уже не один рік діє на місці колишньої хати родини Білокурів у Богданівці, де й побували кореспонденти «Урядового кур’єра».

 Років зо два тому був у відрядженні в селі Оліїв, що в Зборівському районі на Тернопіллі. Тоді сільський голова Володимир Гончаренко бідкався, що місцева амбулаторія загальної практики — сімейної медицини залишається роками без сімейного лікаря. Куди лише не звертався, де не шукав такого фахівця, — марно. Приємна для нього та й для всіх тутешніх мешканців новина, нарешті, надійшла торік у серпні. Тоді поріг цього медзакладу переступила молодий лікар Ірина Бородій. Як працюється їй тут? Ця журналістська цікавість знову покликала мене в дорогу.