ТРАДИЦІЇ

Майстри розпеченого заліза вп’яте збиралися біля унікальної водяної кузні в Закарпатті

У селі Лисичево Іршавського району, що у Закарпатті, збереглася єдина в Україні кузня на воді «Гамора». Їй понад триста років, і таких, стверджують етнографи, не більше трьох у країнах Центральної Європи. Саме тут уп’яте відбувся фестиваль ковальського ремесла та народного промислу. Назва «Гамора» походить від місцевого найменування молота — гамор. Він — головна дійова особа, адже один оберт колеса, яке повертає вода, — і цей велетень вагою 150 кілограмів б’є по ковадлу ударом в чотири кінські сили. Один раз повернулося колесо — і є 16 ударів! Устигай лишень підкладати й повертати в різні боки металеву заготовку. От де унікальна здатність природи і невичерпна енергія води! Колесо на воді, зроблене без єдиного цвяха, востаннє міняли 30 років тому.

Двоє майстрів у звичайні дні виготовляють мотики, коси, кирки, підкови, інший реманент. Мають і учня — 14-річного Михайла Сньозика. На час фесту до місцевих ковалів долучилися двадцять п’ять товаришів по справі із Закарпаття та Львова. Кожен намагався здивувати гостей своїм витвором. Спільно вони викували традиційну борону.

Намагалися показати себе на «Гаморі-2011» гончарі, які давали майстер-клас із виготовлення посуду. Ткалі навчали своєму ремеслу, майстри-сувенірники — своєму. Туристам пропонували майстер-класи з гончарства, ткацтва, різьбярства. Влаштували екскурсії на полонину Кук та до копалень Ільниці, на яких ще донедавна видобували буре вугілля. Усе це, приправлене стравами національної кухні, місцевими винами, медом та бринзою, привабило близько п’яти тисяч гостей, у тому числі близько тисячі — з Угорщини, Словаччини та Румунії.  Це — не рахуючи лисичівських селян, які приходили з цікавості: «Що ще повигадували ті майстри?».

На святі ніхто не оминув незвичайний автомобіль, кузов якого зроблений вручну ковалями Зейканами із сусіднього села Білки. Родинна команда зробила його не так для зручності, як для власного задоволення. «Начинкою» слугує «БМВ» з трилітровим бензиновим двигуном, «оболонкою» — металеве покриття із сімейної кузні «Зейкан». Голова сім’ї Петро займається ковальством понад десять років, навчив цій справі двох синів. Зейкани здивували й оригінальними кованими мангалами, і смачними закарпатськими стравами.

… У водяній кузні можна було замовити підкову на щастя і навіть спробувати її викувати, чим скористався голова Закарпатської облдержадміністрації Олександр Ледида. Йому вперше довелося побувати у ковальському наряді. «Враження — незабутні», — зізнався керівник краю. — Гамор дуже важкий, тож люди, які ним володіють, не із слабкої когорти».