У столиці триває книжковий ярмарок XI Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». До уваги всіх охочих тут представлено не лише літературні новинки, а й проєкти за участі ілюстраторів, дизайнерів і шрифтарів, які зацікавлюють видавничу спільноту. «Книжковий Арсенал — 2023» — це 80 подій у межах літературної програми, програми для дітей та підлітків і фокус-теми фестивалю.

 Що ми знаємо про Умань? Передовсім згадується дендропарк «Софіївка» і могила рабина Нахмана із Брацлава. Та насправді тут значно більше локацій, які претендують на звання туристичних візитівок Черкащини. За грамотного підходу до розвитку туризму зросте зацікавлення до цього краю, а відповідно поповниться місцевий бюджет, буде створено нові робочі місця. У цьому переконався кореспондент «Урядового кур’єра», який побував на туристично-економічному форумі «Туризм в Україні: вимоги сьогоднішнього дня», проведеному за підтримки Уманської міської ради.

 Із доктором медичних наук, професором, заслуженим лікарем України та керівником обласної лікарні ім. І. Мечникова зустрічаємося на його робочому місці. За кілька годин до цього інтерв’ю в лікарню привезли майже 70 поранених військових. Але о 8:30 у закладі немає жодного натяку на те, що ніч була надважка. Кожен працівник спокійно робить свою справу.

Уже традиційно театральний сезон у Тернополі закінчують новою виставою. Цього разу режисер заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила звернувся до жанру комедії й запропонував шанувальникам Мельпомени п’єсу Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі «Моя професія — синьйор з вищого світу». На сцені Тернопільського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка до цього твору вперше звернулися 40 років тому.

 12-річний Михайлик Малик навчається в ліцеї №2 Рівненської міської ради. Він з родиною приїхав до Рівного з Ізюма на Харківщині. Каже, там не було традиції на свята ходити у вишиванках. «А тут вона є. І це мені дуже подобається, бо додає настрою, піднесеності».  

Особисті внутрішні та зовнішні кордони. Які вони? Чи затишно нам в них? Що хвилює, бентежить, а то й тривожить нас нині? Суть і філософія життя постають з картин, які виставили 22 художники з різних куточків України в Тернопільському обласному художньому музеї. Експозицію так і назвали: «Особисті кордони». Її організатори заявляють, що прагнули візуалізувати усвідомлення матеріальних кордонів, інтелектуальні особисті межі, емоційні, фізичні, психічні, сексуальні та духовні.

 На робочому столі директорки Харківської наукової державної бібліотеки імені В.Г. Короленка Наталії Петренко — стосик свіжих книжок, фахових журналів і... старі проєкти з реставрації головного корпусу бібліотеки. Тут же в картонній коробочці лежать уламки іржавих осколків, які вдалося зібрати на даху бібліотеки після того, як торік на початку березня будівля зазнала ушкоджень внаслідок ворожих обстрілів і бомбардувань.

Подивись у минуле, щоб визначитись із майбутнім. Саме до цього спонукає щойно видана в Лубнах на Полтавщині книжка директора Чорнухинської публічної бібліотеки заслуженого працівника культури України Миколи Булди «Над Многою й Удаєм козацької сурми клич».

Безпека. Максимум очного навчання там, де це можливо. Доступність. Відбудова зруйнованого. Продовження реформи Нової української школи. Саме на таких п’яти пріоритетних напрямах, за словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, міністерства і обласні військові адміністрації мають зосередитися під час підготовки до наступного навчального року. 

У МОЗ України повідомили про одужання жителя Дніпропетровської області, який мав важку хворобу — у хлопця була апластична анемія у важкій формі (кістковий мозок людини перестає виробляти достатню кількість клітин крові). Лікарям Охматдиту вдалося його врятувати завдяки генетичному близнюкові з Українського реєстру донорів кісткового мозку. Як сказала мама того хлопця, на їхнє щастя, якась чужа людина підійшла як донор і дала єдиний шанс її синові на життя. Вона зазначила: «Що більше буде українців у реєстрі, то швидше знаходитимуться донори для наших діток».